Об’єднання язичеської віри й християнства в календарно-обрядовій пісні
Серед жанрів усної народної Творчості популярнейший і любимейший є пісня, що завжди звучить – у свято, у будні, у годину роботи… Українська душа невіддільна від пісні. Багато хто своє зачарування українською піснею перетворив впрофессию.
У пісні відбита не тільки висока духовність народу, його лексичне багатство, а й хронікальний розвиток цього жанру. З давніх часів до нас дійшли різні народні свята, які супроводжуються різноманітними обрядами й піснями. Окрему групу народних пісень становлять календарно^-обрядові, і їх уважають
Своїм виникненням вони досягають ще язичеських часів. Залишки віри давніх слов’ян можемо знайти в текстах цих пісень. Як ми знаємо, наші предки вірили в мир, населений багатьма парфумами й божествами, поклонялися не одному Богу, а великому пантеону богів: молилися сонцю, місяцю, хмарам, зіркам, обожнювали й ріки, землю – усе, що було важливим у життєдіяльності людини, піддобрювали жертвоприносинами (часто приносили в жертву не тільки тварин, а навіть і людини).
Одним з яскравих прикладів об’єднання язичеської й християнської вір уважають колядки й щедривки. Сучасні
Отож, календарно-обрядові пісні ведуть свій початок у далекому, на жаль, ще мало відомому минулому наших предків і несуть на собі беззастережне відбиття їхніх вірувань, подань, світосприймання