Низькість і двоєдушність Швабрина (по повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”)
А. Пушкін. Капітанська дочка
У своїй історичній повісті ” Капітанська дочка ” А. С. Пушкін створює целую галерею образів, відрізняю-щихся чесністю, шляхетністю, вірністю гражданско-му й громадському обов’язку. Зовсім іншими якостями запам’ятався нам Олексій Швабрин – головний отрица-тельный герой повести, підла й безчесна людина, спо-собный на зраду й зрадництво.
Уперше ми знайомимося зі Швабриным у Білогірській міцності, куди він був переведений на службу за ” смерто-убивство”. Перед нами “молодий офіцер невисокий
Колись Швабрин був закоханий у Машу Миронову – дочка коменданта міцності, але на своє речення підлоги-чил відмова. Прихильність, з якого Марья Іванівна зустрічає тепер перші несміливі знаки уваги зі сто-рона Гринева, викликає у Швабрине злість і сказ. Він усіляко намагається очорнити ім’я дівчини і її сім’ї,
Рана Гринева не принесла Швабрину полегшення, адже під час залицяння за хворим міцніють і почуття до нього Маші.
Однак тихе й розміряне життя мешканців крепос-ти зруйновані приходом загонів заколотників під предво-дительством Пугачова. Найбільше на світі Швабрин бояться за власне життя, тому він без коливань визнає “самозванця” царем, переодягається в козацький одяг, обстригається. Йому невідомі почуття боргу й соб-ственного достоїнства, заради особистої вигоди він готовий на всі, тому-те й принижується перед Пугачовим, намагаючись уго-дить йому. “Моторний, нема чого сказати!” – говорить про нього попадя. Пугачов, не встигши довідатися цієї людини, їде з міцності, залишивши його за старшого. Гринев теж вынуж-ден виїхати, і Швабрин проводжає його “з вираженням ис-кренней злості й удаваної насмішкуватості”, адже після свого зрадництва йому дуже хотілося, щоб Гринев був покараний Пугачовим за вірність імператриці й боргу дво-рянина. Однак, залишившись у міцності, Швабрин не припиняє своїх мерзенних злодіянь. Махаючи Миронова, беззахисна дівчина, залишилася в його владі, і він посадив її під замок на хліб і воду, намагаючись примусити до заміжжя. Грубі домагання Швабрина аж ніяк не говорять про його любов до дочки вбитого коменданта. Навпроти, своїми дії-мі він у такий спосіб намагається досадити й помститися сво-йому ворогові – Петру Гриневу, що у цей час изыски-вал способи звільнити кохану дівчину з жорстокого полону. Коли Гринев під захистом Пугачова приїхав у кре-пость, Швабрин від нестерпного страху за своє життя падає перед “царем” на коліна, забувши про гордість і чув-стве власного достоїнства. Огида викликає в Гри-Нева вид “дворянина, що валяється в ногах випадного каза-ка”. Коли Петро їхав, відвозячи Марью Іванівну із крепо-сти, особа Швабрина “зображувало похмуру злість”. Навіть зараз, знищений власною підлістю й бессовест-ными вчинками, Швабрин не втрачає надії помститися Гриневу.
Після придушення повстання Швабрин попадає в руки імператорського суду. Произошедшие за цей час собы-тия дуже змінили його зовнішність: “Він був жахливо худий і блідий. Волосся його, недавно чорні як смоль, зовсім посивіли; довга борода була скуйовджена”. Його вид викликає ворожість, однак сил Швабрина вистачає на з-вершение останньої, самої несподіваної підлості. Він дає брехливі показання, обвинувачуючи Гринева в зраді й шпигунстві. Швабрину вже нема чого втрачати, адже він давно втратив залишки совісті й людського достоїнства.
Страшно зустрітися в житті з людиною, подібним Швабрину, – підступним, жорстоким, безпринципним. Однак перемога Гринева обернулася поразкою Швабрина, що так боявся втратити своє безцінне життя, що не зумів зрозуміти, що насправді він споконвічно – мерт-вый людина
(1 votes, average: 5.00 out of 5)