Не подумали (твір-оповідання за поданим сюжетом)
Теплого літнього ранку двоє друзів Мишко та Андрій вирушили на рибалку. Навколо панувала тиша. Лише чути далеке кумкання жаб, яке посилювалось з наближенням до річки. На траву вже випала роса, над річкою стояв невеликий туман. Хлопці спокійно йшли звичною для них стежиною. Аж раптом Мишко зупинився і Андрій, не очікуючи такої зупинки, вдарився в спину товариша.
Біля самого берега, трохи прихований очеретом, погойдувався на хвилях човен. Це ж скільки риби можна піймати, якщо відпливти трохи подалі! Ця думка промайнула в друзів. Це ж їхня мрія:
Відпливши подалі, почали готувати рибальське спорядження. Знали, що треба спокійно все дістати, щоб не перекинути човен, але хлопцям не терпілося швидше закинути вудки. Один необережний рух – і обидва весла опинилися у воді. Гарний настрій миттєво зник. Бажання ловити теж кудись поділось. Робити нічого, тож закинули вудки і стали чекати. А риба наче вимерла.
Раптом вони відчули, що течія потягнула човен
Чи всі вимерли? Чомусь ніхто до них не поспішає…
Ось з’явився човен. Це ж сусід Андрія. Він підплив до них, кинув хлопцям мотузку і наказав закріпити її.
Після щасливого “завершення плавання” наші герої дійшли висновку, що перш ніж щось вчинити, треба добре подумати.