Народна лірика
Основні жанри народної лірики:
Пісні-ігри (“Подоляночка”, “Просо”, “А вже весна”);
Трудові пісні (виконувалися під час праці);
Календарно-обрядові (веснянки, гаївки, русальні (“Проведу я русалочки до бору”), купальські (“Ой вінку, мій вінку”), жниварські (“Там у полі криниченька”, колядки, щедрівки тощо);
Родинно-побутові: колискові, танцювальні, жартівливі (“Грицю, Грицю, до роботи”, “Миша книш прокусила”), про Кохання тощо;
Родинно-обрядові (весільні, голосіння);
Соціально-побутові
Коломийки;
Частівки тощо. Образотворчі засоби ліричних пісень
– Анафора – однаковий початок рядків у вірші, пісні, що застосовується для підкреслен ня важливого за смислом слова.
Антитеза – протиставлення
Епіфора – протилежна анафорі за своєю роллю в поетичному тексті.
Інверсія – порушення узвичаєного порядку слів у реченні з метою увиразнення певного вислову, емоційно-смислового його підсилення.
Метафора – перенесення рис одного предмета на інший на основі схожості або контрастності. Один з основних прийомів поетичного мовлення.
Поетичний паралелізм аналогія, уподібнення, спільність характерних рис явища. Пов’язує певні мотиви або елементи стилю в художньому творі.
Постійний епітет – стійке, постійне художнє означення якогось предмета або явища.
Символ – умовне позначення якогось предмета, поняття або явища, відтворення його сутності через умовний знак.
– Тавтологія – повторення спільнокореневих або близьких за значенням слів. Тавтологія затримує увагу на сказаному, увиразнює його, посилює емоційність і ритмічність мови. (Може бути вадою мовлення),
Фольклорна ритмомелодика
Народнопісенний ритм – музичний ритм народної пісні, для якого характерні силабічні групи (коліна) із 3 4 складів з одним наголосом та силабічні групи (коліна) із більшою кількістю складів і двома основними наголосами. Наприклад, найпоширеніший коломийковий розмір складається із двох чотирискладових і одного шестискладового колін, які повторюються двічі (графічно: (4+4+6) х 2).
Народнопісенне римування – розташування рим у притаманному фольклорним творам порядку: Абаб Перехресне, Аабб – суміжне, Абба – Кільцеве. Трапляється в народних піснях і думах внутрішнє римування (слова римуються в одному рядку). Рима зв’язує найчастіше два, а інколи три рядки (подвійна і потрійна рима).
Народнопісенна строфа – група віршованих рядків у пісні, об’єднаних однією думкою і •талим для даного твору порядком римування. Пісні найчастіше бувають дво – і чотирирядковими,
Календарно-обрядові пісні
Усе життя наших далеких пращурів було тісно пов’язане з календарем.
Одним із найдавніших видів усної поезії народу є Календарно-обрядові пісні, Які відображали кожен цикл хліборобської праці в різні пори року. У цих піснях дуже часто відтворювався трудовий процес: зображали рухи, які символізують оранку, сівбу, жнива тощо. Усі
Календарно-обрядові пісні відзначаються ліризмом. Це ніби художнє відображення самого життя в піснях, хороводах, іграх, танках.
Залишки первісної обрядовості згодом були змішані з християнськими обрядами й пов’язані з церковно-календарними датами християнських свят. Поряд із сезонними хліборобськими святами важливе міеце займають сезони весілля та поминання померлих.
До календарно-обрядових пісень належать:
– колядки, щедрівки (зимовий різдвяний цикл); веснянки, гаївки, або гагілки (весняний цикл);
– русальні (пов’язані зі святковим циклом колосіння збіжжя та розквіту природи напри кінці весни);
– купальські (переджниварський цикл середини літа); жниварські і стодольні (збирання врожаю в кінці літа).
(Стодола будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння зерна.)
Пісні різдвяного циклу
Зимове обрядодійство розпочиналося у Святвечір колядками. Колядки – це відтворення міфу про Сотворення Світу і величальні пісні, призначені для кожної конкретної людини: господаря, господині, хлопця, дівчини, дитини. У них досить часто називаються імена тих, кого величають,
Колядки мають здебільшого 10-складовий вірш із дворядковою строфою (5+5) х 2. Іноді він записується як чотиривірш з 5-складовими рядками.
Що ж означає слово Коляда? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за колядування. За твердженням давніх авторів, Коляда – один із язичницьких богів, що символізував початок року. Можливо, від Коляди походить і слово календар (річне коло). У римлян тотожним Коляді був бог Янус, а від нього – назва першого місяця року “януаріс” (січень). Слово Коляда Є в усіх слов’янських народів із тим же значенням, що І в українців.
У Колядках мають місце певні образи:
Ясен місяць пан господар, Красне сонце – жона його, Дрібні зірки – його дітки та ін. Провідні мотиви колядок: Кохання як запорука людського щастя;
– одвічне родинне благополуччя;
– уславлення народження Ісуса Христа, уславлення хліборобської праці,
– захисту рідної землі. Колядки:
“Добрий вечір тобі, пане господарю!”,
♦Нова радість стала,
“Поза лісом, лісом темненьким”,
“Коню мій, коню вороненький”,
“Ой красна, красна в лузі калина” та ін.
Щедрівки – пісні, що виконуються на Щедрий вечір (Новоліття). Але коли Новий рік був перенесений на січень, тоді, мабуть, і відбулося зміщення у часі святкування Новоліття, а обрядові пісні весняного щедрівочного циклу стали співати разом із колядками.
У них звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, тому що в дохристиянські часи Новий рік святкувався навесні.
Щедрівки:
“Щедрий вечір, а я йду”,
“Щедрик, щедрик, щедрівочка”,
“Щедрівочка щедрувала”,
“Сидить баба на припічку”
0й сивая та зозуленька” та ін.
Веснянки
Залежно від місцевості весняні пісні називалися гаївками, гатками, ягілками, яголойка-ми. маївками.
За народними уявленнями, весну приносять птахи. Першими прилітають жайворонки, тому їм присвячено багато веснянок.
Протягом віків сформувався чіткий весняний обряд закликання весни піснями, хороводами, іграми. Випікається весняне печиво у вигляді жайворонків, голубків, яких діти розносять по селу, співаючи:
Благослови, мати, Весні/ закликати! Весну закликати, Зиму проводжати! Зимочка в волочку. Літечко в човночку…
У весняних іграх та хороводах імітуються рухи, характерні для трудової діяльності: засівання поля, збирання врожаю, обмолот тощо:
Провідні мотиви веснянок:
– турбота про майбутній добробут; заклики та побажання (найчастіше звучать звертання до птахів: гусей, качок, лелек, зозуль, ластівок, їм ставлять запитання про майбутній урожай, просять принести літнє тепло);
Замовляння врожаю тощо.
Веснянки:
“Ой весна, весна днем красна”,
“Ой кувала зозуленька”,
“Кривий танець”,
“Подоляночка” та ін.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)