Нам треба голосу Тараса (IІ в.)
“Все йде і все змінюється”, – сказав давньогрецький філософ. Змінюються люди, народи, країни, приходять і йдуть правителі, змінюють одна одну ідеології, режими.
Вже майже півтора століття минуло від дня смерті Тараса Григоровича Шевченка, геніального сина українського народу, і за цей час його рідна земля, його Україна значно змінилася: ми нарешті здобуди свободу, можемо вільно розмовляти рідною мовою, жоден загарбник не зазіхає на нашу землю, і незалежність України визнана в усьому світі. Саме про це і мріяв наш Кобзар.
Та чи
Мені здається, що зараз ми знову відкриваємо для себе Шевченка, маємо змогу подивитися на його твори не крізь призму радянської ідеології, а вже чистими, позбавленими забобонів очима. Деякі твори були тільки нещодавно введені у шкільну програму, а раніше їх вивчення вважалось небажаним.
Одним з таких творів є поема “Великий льох”, де поет говорить про жахливі
Так, ми дійсно братні народи, проте чомусь довгий час представники спочатку Російської імперії, а потім і радянської Росії дивились на українців, як на менших братів, розвивали в них комплекс меншовартості. Шевченко бачив, що зробили з Україною російські владики, скільки горя й нещасть принесли її народові, а особливо жорстокими були Петро І та Катерина II.
Як пророк, як людина, що не може стримати слова правди, поет не мовчав, відкрито висловлював свою думку, проте деякі занадто віддані владі нащадки-дослідники говорили про “неправильне розуміння Шевченком політики видатного російського царя-реформатора”.
Для багатьох поколінь Шевченкові слова були пророцтвом, порадою в тяжкі часи, настановою до дії, повинні вони залишатися цим і для нас. Бо, як я гадаю, не все з того, що хотів великий поет для своєї країни, ми виконали, не всі люди в нашій країні по-справжньому вільні та щасливі, адже залишилися невирішеними багато проблем, у тому числі й економічні. Проте, я гадаю, особливу увагу слід приділити проблемам духовним, вихованню молоді, формуванню ще змалечку любові та відданості рідній землі. Ми не маємо права, сидячи на одному місці, лаяти владу, життя та свою країну, а повинні робити якісь власні внески, щоб змінити ситуацію на краще, вірити у ці зміни, як щиро вірив Тарас.
Сьогодні, як ніколи, актуальні Шевченкові слова “Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Бо за останні роки Україну поглинуло засилля американізованої маскультури, більшість продукції якої не має нічого спільного ані з духовністю, ані з моральністю. Ми не повинні загубитися серед інших народів, серед чужих традицій, перейняти чужий спосіб поведінки. Нам треба пам’ятати, що ми – українці, народ, який має багатовікову історію, мова якого входить у трійку наймелодичніших, найкрасивіших мов світу. Адже, як говорив великий поет, “хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються…”
Отож, слова Тараса Шевченка і сьогодні живі та актуальні, бо вони звернені до совісті народу, не дають їй заснути, закликають до дії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)