Дитинство Тараса за уривками з повісті С. Васильченка “У бур’янах”

Тарас Григорович Шевченко – гордість і слава України. Його “Кобзар” – це найблагородніший супутник кожного українця. У повісті “У бур’янах” Степан Васильченко розповідає про родину, виховання та подальшу долю маленького Тараса.

Батьки майбутнього Кобзаря працювали на панщині й поверталися додому геть виснаженими. Змалечку Тараса доглядала сестра Катерина. Родина Шевченків жила злиденно. Їхня хата була чи не найгіршою в селі: кривобока, в дірках, стояла вона край села, як примара.

Тарас ріс не зовсім слухняним: то

десь заграється, то завіється в поле, а потім із чумаками повертається додому. Та найбільше полюбляв хлопчик слухати сумні розповіді про кріпаччину й панів, про Сибір та страшну солдатчину. Тарас слухав ці невеселі оповіді, а на серці наче камінь лежав: так стискав його жаль. Справжнім святом був прихід кобзаря. Снів кобзаря, слова про героїчне минуле українського народу змушували хлопчика замислюватися над життям. Ось як описує цей епізод Степан Васильченко: Тарасові “завмирало чогось маленьке серце. А після виступу кобзаря чув він гомін дорослих: “Народ терпить, а як терпець увірветься – хай тоді
не просять – і не помилують”. Після сходин Тарас грався в гайдамаків: рубав бур’яни лозиною, ніби панам голови стинав.

Пізніше Тараса віддали в навчання до дяка. Саме тут хлопчик вперше відчув потяг до малювання й словесної творчості. Цей потяг був непереможний та жагучий: “Хлопцеві мріялась позолочена книжка, в яку він по своїй вподобі вписував би вірші”. Але дуже важко бути щасливим у нещасливому світі. Від непосильної праці та злиднів померла мати. Згодом помер і батько. Діти лишилися з мачухою. Тарас був “упертий, правдивий і гарячий”, і тому, не захотівши миритися з несправедливими наріканнями мачухи, подався світ за очі. Після цього почалося не життя, а справжня мука. Хлопець був у дяка не лише за школяра, а й за наймита. Тарас ходив завжди голодний, босий і простоволосий узимку й улітку, у полатаній сорочці. Коли припадала хвилина, хлопець забирався в бур’яни й співав про тяжку долю сироти, про несправедливість та злидні, що існують у світі.

Повість Степана Васильченка “У бур’янах” глибоко вражає своїм драматизмом. За часів свого дитинства Тарас Шевченко знаходився у нелегкому становищі. Але його доля була долею всього українського народу. Пройде зовсім небагато часу, і колишній дяків наймит, що ховався в бур’янах, підійме свій могутній гнівний голос, і луною розкотиться по світу святе Кобзареве слово.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Дитинство Тараса за уривками з повісті С. Васильченка “У бур’янах”