Музичність і мальовничість пастернаківських поезій
Так сталось у житті Б. Пастернака, що Музика стала його першим кроком до
Пізнання світу, а філософія – другим. Але саме в його поезії ці два начала об’єднались,, створюючи чудову гармонію звуку й образу. Не випадково й свій роман “Доктор Живаго” Б. Пастернак завершив віршами. Він відчував, що Кохання неможливе без Творчості, воно породжує бажання сказати світу про те, яке прекрасне й коротке це життя. Вірш “Зимова ніч” один із таких творів. Він і розпочинається гіперболою: “Мело, мело помело”. Це одразу змушує поринути у
Ліпила віхола на склі
Круги і стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Метафора змальовує зовнішню стихію і світло свічі як символ прагнення. якЕ дає її світло серед суцільної нічної заметілі. Це підтверджують і звукові образи: алітерації перших рядків – “л-п-л-в-х-л-скл”, “кр-стр” ніби передній! звуки за вікном. Немов хтось з силою жбурляє об скло снігом.
Схрестились рук і ніг вузли,
Схрестились долі. !
Все зливалося в імлі
У сиво-білій.
Таким чином, аналізуючи вірш Б. Пастернака “Зимова ніч”, можна дійти висновків про певні характерні особливості його поезії загалом. Вона насичена и метафорами, образи й предмети ніби взаємоприкршаються одні в одні, бо вони частина світу. Поезія Б. Пастернака на диво музична й мальовнича завдяки симфонії звуку, кольору, образу й передусім таланту автора.