Історичне минуле унраїнсьного народу в поезії Шевченка

У низці своїх творів Шевченко оспівав героїчне минуле українського наро­ду. Увагу поета привернули ті події минулого, в яких виявилась боротьба наро ду проти загарбників і пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив ви­звольної боротьби є основним у таких творах як “Іван Підкова” (1839), “Тарасова ніч” (1939), “Гайдамаки” (184!), “Гамалія” (1842).

“Іван Підкова” та “Гамалія” змальовують героїчні морські походи запорозько­го козацтва проти турецьких загарбників. Зокрема в поемі “Гамалія” показаний “отаман

завзятий”. Ця постать створена поетичною уявою автора, історія не знас морського походу запорозьких козаків під проводом Гамалії. Проте поему “Гама­лія” слід трактувати як твір на історичну тему. У ній дається узагальнене зобра ження історичних подій, яких немало було в минулому. Похід запорожців оспіва­но як героїчний патріотичний подвиг.

Ця поема була створена восени 1842 року під час морської подорожі Шевчен ка до Ревеля. Один із кращих романтичних творів поета, присвячених історичній темі, – боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії в XVІ– XVІІ століттях.

У поемі

“Гамаїія” Шевченко змалював не тільки виступ у похід, а й весь похід від початку до переможного кінця. На початку поеми зображено козаків-бранців, кину­тих турками у склеп у передмісті Стамбула – Скутарі. Бранці тяжко страждають і гні тяться у ворожому полоні, тужать за рідним краєм, пристрасно вірять, що запорожці визволять або помстяться за них. Докотилася їхня “журба-мова” до Січі, до запорож­ців, які під проводом отамана Гамаїії рушають у визвольний похід – “братів визво­ляти”. Напад запорожців-визволителів на Скутару несподіваний, раптовий, Гамалія “сам хурдигу розбиває, кайдани ламає”. Запорожці звільняють бранців.

Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги – І покотились яничари.

Бій зображується як “козацька плата” за попередні турецькі напади на Україну й загарбання в неволю людей, як “бенкет козачий”, “свято чимале” – свято пе­ремоги, визволення невільників, козаків-бранців. Основна ідейна підвалина по­еми – ідея справедливої визвольної війни запорожців проти султанської Туреч­чини, за свободу вітчизни.

Воїнів-запорожців та їхнього ватажка зматьовано в романтично-героїчному плані. Вони виступають як конденсоване втілення однієї сторони характеру – звитяги, хоробрості, надлюдської сили. Всім властива лише одна пристрасть – відданість справі оборони й захисту вітчизни, високе, невичерпне почуття бойової честі. За висловом 1. Франка, поема “Гамалія” є “немов дзвінким погуком козаць­кого геройства, відваги й енергії”.

У поемах “Тарасова ніч” і “Гайдамаки” змальовано різні моменти визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти.

Велика поема “Гайдамаки” написана й надрукована вперше окремою книж­кою в 1841 році. Присвятив її Шевченко В. 1. Григоровичу, секретареві Академії мистецтв, одному з учасників викупу поета з кріпацтва. Поема змаїьовує карти­ну селянського повстання 1768 року, відомого в історії під назвою “Коліївщина”. Гноблення, якого зазнавало українське селянство в шляхетській Польщі, не раз викликало вибухи повстань. У XVІІІ столітті на Правобережжі хвилі повстання котилися одна за одною.

Повстанці, основна маса яких складалася з селян, звалися гайдамаками. Най­більшої сили й розмаху набрало повстання 1768 року. На чолі повстання стояв за­порожець Максим Залізняк. Коли гайдамаки підступили до Умані, до них приєд­нався уманський сотник Іван Гонта зі своїми козаками. (Гонта й козаки, якими він командував, були на службі у магната Полоцького). Гайдамаки захопили Умань, проте незабаром повстання було придушене й учасники його зазнали тяжких кар. Максима Залізняка було тавровано й заслано на каторгу у Сибір. А з Гонтою нечу – вано розправилася польська шляхта: катували Гонту гри дні, здирали паси шкіри, потім счетвертували й окремі частини тіла поприбивали на перехресних шляхах. Не менш жорстокою була розправа й над іншими гайдамаками: лише в Кодні скона­ло їх у жахливих муках близько 3000. Решту розвозили по містах і містечках Укра­їни групами по 5-7 чоловіків і страчували для залякування місцевого населення.

У “Гайдамаках” відбито лицарську звитягу українців, нестримний лет націо­нально-визвольного руху в захисті поневолених селян проти свавілля шляхти й корчмарів; автор показав також силу й працьовитість нашого народу, його воле­любність і моральну красу; в поемі зображено вірність і зраду, сильні й слабкі сто­рони селянського руху.

Провідна ідея поеми – звеличення національно-визвольного руху України та його героїв – лицарів Коліївщини. Гнів народу, його прагнення до вільного жит­тя Шевченко вважає священним, а шляхетське свавілля різко засуджує. Автор оспівав розум і силу, волелюбність і працьовитість, інші високі моральні якості нашого народу. Цим твором Великий Кобзар висловив тверду впевненість у без­смертності українського народу, у його кращому майбутньому, а також закликав слов’янські народи, зокрема польський та український, до об’єднання. Від “Гай­дамаків” бере початок також ідея народної революції: саме тут вперше проголоше­но заклик до боротьби проти самодержавства. На розгляд вдумливих читачів поет – демократ представив XVІІІ століття, коли “гомоніла Україна” і XІX століття, коли “кат панує”, а онуки гайдамаків “панам жито сіють”. Хвилююче запитання поета: “Що буде з нашими синами?”, тобто, яке майбутнє українського народу, – не риторичне, а гостро злободенне. Задля цього, власне, й написана поема. За заду­мом автора і читач, який замислився над цим запитанням, неминуче мусив дійти висновку: треба вчитися в гайдамаків волелюбності й людської та національної гідності, громадянської мужності, нескореності перед царськими посіпаками – і українці здобудуть жадану волю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Історичне минуле унраїнсьного народу в поезії Шевченка

Categories: Шкільні твори

Links