Музичність поетичних образів Павла Тичини

Однією з головних особливостей чудової поезії II. Г. Тичини було його світосприймання через музику. Коли читаєш його твори, здається, що музика супроводжує кожен рядок поезій, а потім ще довго живе в душі, хвилює і радує. Про те, як поет був закоханий у музичні теми, як володів майстерністю перекладати красу людей, велич часу, красномовно свідчать його твори: поема – симфонія “Сковорода”, фуга “Шуми, епоха наша!”, реквієм “Похорон друга”, “Дума про трьох Вітрів”, “Пісня про гармонію”, пісня-ноктюрн “Ви знаєте, як липа

шелестить”, вірші збірки “Сонячні кларнети”, “Музичний ранок в консерваторії”, кантата “Марії Заньковецькій”.
Яскравим прикладом поєднання слова і музики є його поезія “Сонячні кларнети”. Збірка “Сонячні кларнети” в 1918 році стала етапною подією в українській літературі. Л. Новиченко назвав її “одним із наймузикальніших творінь у світовій поезії”.
Світ “Сонячних кларнетів” сповнений дзвінких і пастельних барв та звуків. Світлові і звукові барви творять світлову музику сонячних кларнетів, які, за визначенням одного із дослідників П. Тичини А. Ніковського,
нагадують “щось подібне до довгих блискучих трембіт в руках янголів… Кларнети – це сурми світла, космічного ритму, трембіти, зіткані з проміння”.
Серед цих віршів особливе місце посідає “Арфами, арфами…”, як виняткове явище в художній літературі. Цей вірш полонить музичністю, майстерним перекладом ліричного змісту на мову музики. Тичинова арфа нібито сповнює ніжністю, мелодійністю, рядки потихесеньку зачаровують. Вона звучить протягом усього твору і м’яко омузичує всі слова. Навіть слова “сміх”, “плач”, “думи”, “засмучена” сприймаються як уявні мелодії, що визначають зміст задумливого поетичного твору.
У ньому також чутно мажорне звучання, різноманітне за кольоровими відтінками: “арфами золотими”, “квітами – перлами”, “ніжнотонними думами”, “плач… перламутровий”, “поточки, як дзвіночки” та інше. Вражаюча сила гармонії вірша “Арфами, арфами…” полягає у поєднанні слова і звукових образів, у чіткому ритмі, у композиційному ладі. Цьому підпорядковане й симетричне розміщення рядків, початок кожного куплета з паузою, позначено тире, а саме: “Арфами, арфами”, “Думами, думами”, “Стану я, гляну я”, “Любая, милая”. Такі словосполучення нагадують головну тему, фіксують душевні порухи ліричного героя.
Арфами, арфами – Золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна, Запашна, Квітами – перлами Закосичена. Своєрідність стилю П. Тичини виявляється не тільки в замилуванні природою весни, а й у глибоких роздумах, які вводять нас у чарівну весняну музику:
Думами, думами – Наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними… Чарівна музика твору “Арфами, арфами” така ж сонячна, життєрадісна, сповнена тими ж глибокими настроями, якими відзначається вся поезія Павла Григоровича Тичини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Музичність поетичних образів Павла Тичини