Мужні та волелюбні (за баладою P. Л. Стівенсона “Вересневий мед”)
Роберт Льюіс Стівенсон, шотландець за походженням, працював у різноманітних жанрах: поезії, драматургії, прозі. Він був відомий також як літературний критик та романіст. Коли ми згадуємо ім’я цього видатного письменника, то одразу на пам’ять приходять його славнозвісні романи “Острів скарбів” та “Чорна стріла”. Але відомий Стівенсон і як оригінальний і цікавий поет, творчість якого тісно пов’язана з історією, народними легендами, фольклором Англії та Шотландії. Серед літературного доробку видатного поета є чимало оригінальних
Він гнав їх, неначе ланей, По вересових горбах, Мчав по тілах спогорда, Сіяв і смерть, і жах. Прийшло літо, знову зачервонів верес, але чудового трунку ніхто не варив, бо разом із пиктами загинула й таємниця виготовлення цього напою. І ось одного разу їхав Шотландський
Владар вересового краю – Чом з вересу трунку не п’ю? Та раптом королівський васал в розколині між камінням знайшов двох броварів. Це були пикти – батько й син. Король, зверхньо подивившись на них, казав, звертаючись до батька:
Ти сина й себе порятуєш, Лиш тайну трунку відкрий. Не злякалися суворого можновладця маленькі пикти, що поклялися повік берегти таємницю. Востаннє подивилися вони на червоний верес, морську безодню, що клекотала внизу під ними, і батько сказав королю:
Не смію я честь продавати, Як в очі дивиться син. Схопили хлопця вояки й, розгойдавши, кинули тіло в морську безодню. Загинув мужній хлопець, а батько його промовив: Смерть мені не страшна, І вересового трунку Зі мною помре таїна. У цій баладі Роберт Льюіс Стівенсон уславлює волелюбність, мужність маленького нескореного народу, що ладен умерти, але не скориться жорстокому й свавільному правителю. І в маленькому тілі б’ється велике, мужнє серце патріота, гідне шани й наслідування.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)