Мої життєві позиції
Люблять скаржитися дорослі, що діти занадто довго взрослеют. І я, коли спостерігаю за своїми “важкими” у класі, бачу їхню інфантильність. Щораз замислююся: чому так відбувається? А всі тому, що ми відстороняємо наших дітей від серйозних життєвих турбот про себе й близьких, від взаємодопомоги в сім’ї. І виходить, що наші підрослі діти, як більші воронята, які вже й розміром з батьків, і літають не гірше, а усе ще підставляють розкриті дзьоби, замість того щоб клювати. Але це тільки одна із хвилюючих мене, як педагога, тема. Є й більше серйозна
Мені
Приведу одну з моїх улюблених цитат У. А Сухомлинского: “Без постійного духовного спілкування вчителя й дитини,
Я вважаю, що в цьому дуже точному висловленні про відносини учня й учителі закладений глибокий зміст роботи класного керівництва на сучасному етапі. Адже тільки талановитий класний керівник здатний розібратися в непростих людських душах дітей краще, ніж це дано власним батькам
Скільки років працюю в школі, стільки років є класним керівником. Люблю брати класи з 5 го – це самий цікавий вік. Завжди із завмиранням серця чекаю 1 вересня, коли має бути познайомитися з новим класом. І також завжди з великим смутком у душі йду на Останній дзвінок. Проробивши з дітьми 7 років, намагаюся вкласти в них самі добрі почуття, якими володію сама, навчити всьому, що вмію, “заразити” своїми захопленнями. Чесно говорю дітям про їхні недоліки. Відразу подобається не всім. Взрослея, розуміють: хто “друг”, а хто “ворог”.
Уже в 6 – 7 класі починаю вести розмови про вибір професії. Уважаю, що самий час. Дуже часто влаштовую бесіди із хлопчиками й дівчинками окремо, тим більше зараз, коли дорослішання дітей відбувається дуже рано. Завжди намагаюся поздоровити, хоча б листівкою, кожного учня із днем народження, тому що вважаю це свято самим головним для людини
Мої життєві позиції мають дуже чіткі пріоритети, тому добре знаю, що хочу від життя, і вчу цьому своїх дітей. І саме радісне для мене, коли діти починають робити так, як я їх навчила, говорити на тім “мові”, що зрозуміла всім нормальним і щасливим людям
Я дуже люблю квіти, напевно, більше їжі. І діти це знають. І, коли я приношу кожні 1 вересня величезна кількість букетів додому, розумію: не все в цьому житті можна виміряти грішми. Квіти вчителеві – така малість, і така радість, що важко передати словами
Я вчитель фізкультури, фахівець в області фізичного виховання, здорового способу життя. Хто ще навчить дітей бути здоровий і сильними, якщо не вчитель фізкультури, так ще й класний керівник
Перший напрямок і завдання в роботі – відвідування всім класом спортивної секції. Мети ставлю різні: сильним – удосконалювання й спортивні результати, слабким – підтягти загальну фізичну підготовку, повірити в себе. Будь-який результат уважаю досягненням мети…
Ми продовжуємо себе в наших дітях. Як ємко виражена головне завдання вчителювання! Але вчителів теж колись, хтось учив. І мені хочеться висловити подяку своїм учителям такими словами:
Мені пощастило у Вас учитися Терпінню, мужності й просто доброті Сподівалася, що будете потім пишатися, Запалене проміннячко не згасне втемноте. Люблю професію свою, як Ви Не мислю, щоб ще я ким – те стала А Вам за те, що допомогли мені вибрати вірний шлях, Величезне” спасибі” би сказала”.
Самий головний показник роботи вчителі, педагога – це час. Лише воно розставить усе на свої місця. Життя, звичайно, внесе свої корективи. Але зерно, кинуте вмілою рукою вчителя, дасть свої плоди
Всі фарби осіни прийміть Ви в нагороду За відданість, терпіння й працю Кожну, знаю, здолаєте перешкоду, Нехай тільки сонце світить і квіти ростуть! Ваша праця нужней будь-якої роботи, Отут сперечатися не із чим, зрозуміло давно На світі немає важливіше тієї турботи, Чим сіяти в душі добре зерно Росточки незабаром стануть пишними квітами, Око радуючи, до себе ваблячи, И буде небо синє над Вами Світлішай і краше матінка Земля!
Учитель фізичної культури Щенникова М. В.