Матеріал для з’ясування авторської позиції в повісті “Капітанська дочка”

Ні, тема селянської війни найтіснішим образом пов’язана із сучасністю Пушкіна, з епохою підйому селянських повстань, бунтів, з роздумами Пушкіна про долі Росії.

Більш того. “Минуле й сьогодення зв’язані міцними узами, а у великих подіях минулого можна знайти дуже багато аналогічного, котре буде співзвучно нинішній величній епосі”, – писав В. Ян. Для нас Пугачевское повстання, дійсно, далека блискавиця нашої революції, показник волелюбності й моці народу. Проводир повстання не тільки людина XVIII століття, не тільки герой зі своєю

неповторною біографією, не тільки оригінальна особистість, але й втілення видали, доброти, безкорисливості, “широти душі, відчайдушної сміливості й відваги – кращих якостей російського народного характеру, в історично конкретних формах, що проявляються в різні періоди нашої історії, особливо в її переломні моменти.

Звертання Пушкіна до Теми народних повстань не тільки в “Капітанській дочці”, але й в “Дубровском” і в інших добутках продиктовано в першу чергу його міркуваннями про безправ’я закабаленого селянства, про заколоти, що зріють, що загрожують самому існуванню дворянської

держави, про сьогодення й Майбутнє Росії. Роздуму поета стосувалися й сложнейших питань гуманізму, волі й незалежності людської особистості, питань честі, моральності, боргу. Про це ж писав Н. В. Ізмайлов: “Проблематика ж “Капітанської дочки”,- що особливо важливо відзначити відносно такого автора, як Пушкіна, що політично мислить і озивається на питання сучасності,- виражає не тільки його роздуму про історичне минуле, але ще більше його відношення до сучасних політичних і соціальних питань, кардинальним для. російського життя последекабрьского періоду, точніше, навіть для 30-х років”.

Проблема гуманізму, відносин людини до людини для: Пушкіна багато в чому була зворотною стороною питання про положення закріпаченого народу. Последекабрьская епоха, коли, за словами А. И. Герцена, “вище суспільство з підлим і низьким рвением. поспішало відректися від всіх людських почуттів, від всіх гуманних думок” , підсилила інтерес поета до питань моралі. Проблема честі, щирої шляхетності виникає в “Капітанській дочці” у єдності з темою селянського повстання й далеко не зводиться до ідеї вірності військовій присязі.

Правда, для старого Гринева честь – це, насамперед вірність імператриці, вірність тому, “кому присягнеш”. Але й він, наставляючи сина, застерігає його від користолюбства й кар’єризму: “За їх (начальників) пещенням не ганяйся; на службу не напрошуйся; від служби не відговорюйся”. Молодий же Гринев у результаті серйозних життєвих випробувань приходить до більше широкого тлумачення питань моралі, при всій своїй класовій обмеженості піднімаючись до высокогуманному погляду на людину, навіть такого “небезпечного злочинця”, як Пугачов. В “розбійнику” і “душегубце” він бачить талановитого проводиря повстання, людини широкої душі. Йому претит сама думка про подкупательиых дії проти Пугачова. Він ніколи не принизиться до жорстокості й різко засуджує в собі риси “кріпосника, виховані життям у батьківській садибі.

Характерно, що основу моральності Пугачова, людини прямого, великодушного, що вміє втройне платити за добро, що ненавидить лукавство й боягузтво, становлять народні подання про добро й зло. Саме ці народні ідеали добра й справедливості, якими у відомій мері переймається й Гринев, приводять його, Гринева, до своєрідної дружби з Пугачовим. А дружба з Пугачовим, у свою чергу, прискорює його моральне дозрівання й рятує від багатьох станових забобонів.

Поетизуючи життя простих людей з її патріархальністю й прямотою відносин, Пушкін як би протиставляє її життю й вдачам розбещеного світського суспільства. Він виступає проти зрадництва й віроломства, у які би одяги вони не виряджалися (Швабрин). Він оспівує шляхетність у любові, готовність захистити честь коханої людини, аж до самопожертви (Гринев і Маша). Честь і гуманність у розумінні Пушкіна нерозривні.

В одному з перших, незакінчених начерків вступу до повісті герой Пушкіна (тоді що ще йменувалася Башариным), уже літня людина, звертаючись до свого онука Петруше, говорив: “Ти побачиш, що затягнений пылкостию моїх страстей у багато оман, перебуваючи кілька разів у самих скрутних обставинах, я виплив нарешті й слава богові дожив до старості, заслуживши й повагу моїх ближніх і добрих знайомих. Те ж пророкую й тобі, люб’язний Петруша, якщо збережеш у серце твоєму дві прекрасні якості, мною в тобі замічені: доброту й шляхетність”.

И хоча ця передмова не включена в остаточний текст повести, а Гринев значно відрізняється від свого прототипу – Башарина, воно добре характеризує ті моральні критерії, з якими підходив Пушкіна до зображення історичних подій XVIII століття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Матеріал для з’ясування авторської позиції в повісті “Капітанська дочка”