Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Мої міркування над романом Распутіна “Прощання із Запеклої”

Мої міркування над романом Распутіна “Прощання із Запеклої”

Усякий учинок став говорити про людину й світ начебто останню правду, тому що “щира людина, – як пише Распутін, – чи висловлюється не тільки в мінути прощання й страждання – він це і є, його й запам’ятаєте”. А в повісті не одна людина, тут ціле життя села і її жителів. Вона обірвалася б нечутно, якби не пам’ятлива й непоступлива баба Дар’я Пинигина. Такі, як вона, у кожному селі поєднують строгих і справедливих, під захист яких “стягаються слабкі й страдательные”. Пинигина з “ранешных” людей, які “совість сильно

розрізняли” і вважали, що “жисть ваша, ишь які податі бере: Матеру їй подавай. Одну б тільки Матеру?!”.

Інша жителька деревеньки – Ганна, як і всі старі, знає тільки свою рідну Матеру, любить її й не хоче з нею розставатися. На її думку, найбільший гріх на світі – це позбавити його батьківщини. А стара Настасья відверто тужить: “Хто ж старе дерево пересаджує?!”. Символична та звістка, що спонукала героїв активно діяти. Її приніс Бого-Дул. Цей герой сприймається не інакше як своєрідний дух Матеры. Живе він на острові, одному богові відомо скільки років. Вийшовши до сидячим за самоваром бабам, він

сказав: “Мертвих грабют”. Напевно, багато чого баби могли б знести мовчачи, безмовно, але не це. Коли добралися старі до розташованого за селом цвинтаря, працівники санэпидемстанции “докінчували свою справу, стаскивая спиляні тумбочки, оградни й, хрести, щоб спалити їхнім одним вогнем”. Їм і в голову не приходить, що для Дар’ї й інших селян цвинтар – щось святе. Не зрячи навіть стримана Дар’я, “задихаючись від страху й люті, закричала й ударила одного з мужиків ціпком, і знову замахнулася, гнівно вопрошая: “А ти їх отут ховав? Батько, мати в тебе отут лежать? Ребяты лежать? Не було в тебе, поганця, батька з матір’ю. Ти не людина”. Її підтримує все Село.

Ця сцена в повісті дає привід для глибоких міркувань. Не нами починається життя на світі, і не нашим відходом вона закінчується. Як ми ставимося до предків, так і до нас будуть ставитися нащадки, беручи приклад з нас. “Неповага до предків є перша ознака аморальності”, – писав ще Пушкін. Про це повторює баба Дар’я. Про цьому, підхоплюючи її правду, не утомлюється говорити автор. Всім сільським життям, що йде, Распутін нагадує нам, що ми – тільки ланка в ланцюзі існування Всесвітнього миру. Міркуючи про це, автор показує кілька поколінь. Виходить, що чим далі, тим зв’язки стають слабкіше. От баба Дар’я свято шанує пам’ять про збіглим. Син її, Павло, розуміє мати, але те, що неї хвилює, для нього не саме головне. А онук Андрій і зовсім не розуміє, про що мовлення. Для нього не представляє складності вирішити влаштуватися на будівництво греблі, через яку й буде затоплений острів. І взагалі, він упевнений, що пам’ять – це погано, без її краще. Повість Распутіна сприймається як попередження. Такі, як Андрій, будуть творити, руйнуючи. А коли задумаються, чого ж у цьому процесі більше, будуть уже пізно: надірвані серця не виліковують. Що йому доведеться відповісти коли-небудь своїм предкам? Про це думає Дар’я. Вона переживає за свого онука й жалує його.

Ще гірше із совістю в таких, як Петру-Ха. Він підпалив власний будинок, для того щоб одержати грошову компенсацію. Його влаштовує те, що за руйнування платять гроші. Нове селище, куди повинні перебратися селяни, спрацьований красиво: будиночок до будиночка.

Але поставлений він якось нісенітно, не полюдски. Напевно, і прощатися у випадку потреби із цим селищем буде куди простіше, ніж із Запеклої. Так, Дар’я бачить, що відхід села неминучий. Але бабу тривожить, як легко прощаються із Запеклої люди, як безцеремонні з могилами, за яких вікове життя й пам’ять. Академік Дмитро Лихачов писав на полях “Прощання”: “В усі століття й у всіх країнах свідомість власної смертності виховувалася й привчало думати про те, яку пам’ять ми по собі залишимо”.

Всі дні, що залишилися до затоплення, Дар’я збирає історію Матеры. Баба квапиться обміркувати її й возз’єднати, щоб хоч у її серце село дожило по-людськи, не упустивши себе. Дар’я хоче, щоб весь досвід Матеры залишився в пам’яті: “Правда в пам’яті. У кого немає пам’яті, у того немає життя”. Знає це й Распутін, тому він показує, що село Матера – це стрижень, джерела людського життя, моральних відносин


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Сюжет повести Валентина Распутіна “Прощання із Запеклої” Але от один раз нижче по Ангарі починають будувати греблю для електростанції, і стає ясно, що багато околишніх сіл, і в першу чергу острівна Матера, будуть затоплені. “Якщо навіть поставити друг на дружкові п’ять таких островів, однаково затопить із верхівкою й місця потім не показати, де там селилися люди. Прийде...
  2. Доля російського села в повісті Распутіна “Прощання із Запеклої” И нарешті, прийшов час, коли кращі письменники й публіцисти вдарили в дзвін, прагнучи попередити нас, що природу треба рятувати. Ю. Черниченко зрівняв сучасні відносини людини й природи із громадянською війною: “Не було б громадян – не було б ніякої війни”. Із закликом задуматися про проблеми екології виступили такі чудові письменники,...
  3. Любов до малої батьківщини “Прощання із Запеклої” У Распутіна У кожної людини є своя мала батьківщина, та земля, що є Всесвіту й всім тим, чим стала Матера для героїв повести Валентина Распутіна. Від любові до малої батьківщини беруть джерела всі книги В. Распутіна. Не випадково в повісті “Прощання із Запеклої” легко прочитується доля рідного села письменника – Аталанки, у...
  4. Аналіз повести “Прощання із Запеклої” Распутіна В. Г “Прощання із Запеклої” В основі сюжету повести В. Г. Распутіна “Прощання із Запеклої” лежить реальна Історія. У процесі будівництва ГЕС на Ангарі були затоплені околишні села. Переселення стало хворобливим явищем для жителів затоплюваних сіл. Добуток відкривається поетичною картиною опису початку бурхливого льодоходу на Ангарі. Автор підкреслює циклічний характер цієї дії:...
  5. Рецензія на повість В. Г. Распутіна “Прощання із Запеклої” Валентин Григорович Распутін народився в 1937 році в селі Усть-Уда Іркутської області. Перші збірники оповідань і нарисів Распутіна були надруковані в 1965-1967 роках: “Василь і Василиса”. Популярність йому принесла повість “Гроші для Марії”. Здавалося б, описана звичайна ситуація недостачі, що обернулася трагедією для Марії. Однак проблематика роману глибше: розкриття нового...
  6. Народ, його історія в повісті В. Г. Распутіна “Прощання із Запеклої” У літературі 60-х років XX сторіччя з’явилося чимало добутків, що осмислюють із нової висоти суспільної свідомості характер сучасних протиріч. Новизна суспільного й духовного життя позначилася в поглибленому дослідженні соціальних конфліктів, в об’єктивному відтворенні складної моральної атмосфери суспільства, в активному інтересі до внутрішнього життя – як окремої людини, так і всього...
  7. Скорочено Прощання із запеклої Распутіна В. Г У цьому добутку автор по-новому розробляє теми, які хвилюють його: тут і ностальгія по “малій батьківщині”, і суперечка поколінь, і роздуму про моральне здоров’я народу. У повісті Матера – це власне ім’я, назва села й острова на Ангарі, а образ Матери – своєрідний символ селянської Росії й народної історії. Саме...
  8. Доля народу й природи в добутках В. Распутіна (по повістях “Прощання із Запеклої”, “Пожежу”) У повісті “Пожежа” письменник розкрила стихію наживи, психологію рвачів, які збіглися на пожежу нібито для того, щоб його гасити, але від спокус перед горами винесеного з палаючих складів товару удержатися не в змозі. Одні гасять і рятують, а інші п’ють урятовану горілку й мародерствують. У повісті все, що відбувається освітлено...
  9. Патріотизм це не любов до ідеї – по повісті “Прощання із Запеклої” У повісті Прощання із Запеклої письменник пише про малу батьківщину, без якої не може бути теперішньої людини. У книзі Що в слові, що за словом Распутін так пояснює це поняття: Мала батьківщина дає нам набагато більше, ніж ми в стані усвідомити. Я вірю, що й у моїй письменницькій справі вона...
  10. Апокаліпсис, створений людьми: (по романах “Прощання із Запеклої” і “Пожежу”) Виходить, смерті віддається не тільки земля, а набагато більше – родова пам’ять, минуле, Історія ” Хазяїн Матеры бачив “дим на цвинтар, той самий, котрий баби не дали добути… Але він бачив і далі…” Бачив дим, що, через кілька років підніметься над Сосновкой, бачив “вогонь”, що з’їдає серце Івана Петровича. Горить...
  11. Долі російського села в літературі 1980-х років (В. Распутін “Прощання із Запеклої”, А. Солженицын “Матренин двір”) Приїжджаючи до них улітку відпочивати, а точніше, працювати, ми своїми очами бачимо, як важке життя селян і наскільки складно нам, міським, пристосуватися до цього життя. Але завжди хочеться приїхати в Село, відпочити від міської суєти. Багато письменників торкнулися у своїй Творчості долю російського села. Одні захоплювалися сільською природою й “училися...
  12. “Прощання із Запеклої” – драма народного життя у філолофсько-моральному аспекті Зовсім реальні ситуації й характери старого й нового села стали приводом для філософських міркувань автора про проблеми буття: про життя й смерть, вірності й зрадництві, про подяку й пам’ять. “Прощання із Запеклої” – продовження драми народного життя у філолофсько-моральному аспекті. Сюжет добутку – Історія затоплення острова з однойменною назвою. Люди...
  13. Міркування над сторінками книги В. Распутіна “Живи й помни” В. Бєлінський Останнім часом ми ҹаще стали говорити про моральність. Відношення до народу, до його життя з усіма її тяготами й радостями, його досвіду виступає головним мірилом моральної сутності ҹеловека. У житті ҹасто встреҹаешься з аморальністю. Тому, ҹтобы виховувати в собі моральність, я звертаюся до книг. І книга стала моїм...
  14. Міркування над романом Пушкіна “Євгеній Онєгін” Говорячи про якості якої-небудь людини, визначаючи його характер, оцінюючи як особистість, чомусь завжди згадують про його приналежність до певної національності, говорять, як зараз модно, про національний менталітет. Герої літературних романів – не виключення. А що таке – російська душа? Що містить у собі це поняття? Звичайно, говорячи про героїв роману...
  15. Тільки в роботі велика Людина Міркування^-міркування-добуток-міркування Не кожній людині дано відчути радість роботи. Деякі люди просто народилися споглядальниками, а не діячами, і робота для них – тягар, що віднімає сили, час, з’їдає сили. Іншим не повезло: рід діяльності, обраний ними, не відповідає здатностям, схильностям, характеру, психологічним даним. Для них робота – мучення, рабство, безнадійний полон без...
  16. Міркування над романом “Герой нашого часу” “Герой нашого часу” – перший російський реалістичний психологічний роман у прозі. У романі піднімається злободенна проблема: чому розумні й енергійні люди не знаходять застосування своїм незвичайним здатностям і “в’януть без боротьби” на самому початку життєвого поприща? На це питання Лєрмонтов відповідає історією життя Печорина, парубка, що належить до покоління 30-х...
  17. Виклад повести Валентина Распутіна “Останній строк” Чекає не дочекається Ганна Таню з далекого Києва. А поруч із нею в селі завжди був син Михайло разом із дружиною й дочкою. Зібравшись навколо баби ранком наступного після прибуття дня, діти, бачачи матір, що встала, не знають, як їм реагувати на її дивне відродження. “Михайло й Ілля, притягши горілку,...
  18. Виклад роману Бехера “Прощання” У романі “Прощання” (1940) Бехер з’єднує тему двох Германій з темою становлення особистості, подолання помилкових і знаходження щирих, демократичних і передових позицій, веде мову про важкий, але цілющому прощанні зі старою, реакційною Німеччиною. Роман написаний по автобіографічних мотивах. Його фабульний стрижень становить традиційний життєпис підлітка, а потім юнака Гансу Гастля,...
  19. Діалог “Прощання” “Прощання” звичайно пов’язують з “Блакитною трояндою”. Підстава – нещасливе кохання. До того ж, діалог написано прозою. Такі зіставлення можна продовжити: характер дівчини споріднений з характером Гощинської; вона не може задовольнитися тим, що має, і весь час допитується – що станеться з її почуттями далі; дівчина переконана, що її коханню не...
  20. Твір по повісті Распутіна “Останній строк” Одним з найвідоміших сучасних російських письменників є Валентин Распутін. Я прочитала багато його добутків, і вони залучили мене своєю простотою й щирістю. По-моєму, серед визначальних життєвих вражень Распутіна одне з найдужчих було враження від простих сибірських жінок, особливо бабів. У них залучала багато чого: спокійна сила характеру й внутрішнє достоїнство,...
Мої міркування над романом Распутіна “Прощання із Запеклої”
«
»