Москва й Петербург у романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”
Для цього відтворяться два найважливіших історико-культурних простори – дві столиці, Москва й Петербург. Мир автора й
Героїв невіддільний від цих місць, кожному з них приділене велика увага, у тому числі в ліричних відступах. Важлива
Роль Петербурга й Москви, що поміняють один одного, у долях героїв, у розвитку сюжету.
У Петербурзі починається й завершується сюжет, йому приділяється опорна роль у композиції. Санкт-Петербург – місто,
Переважно пов’язаний з головним героєм роману, Онєгіним. У першому розділі відтворяться
Дворянства. Переважні мотиви – новизна, мода, сучасність:
От мій Онєгін
Обстрижений по останній моді.
У кабінеті в героя: “янтар на трубках цареграда, порцеляна й бронза на столі, парфуми в гранованому кришталі.”
Петербург – центр сучасного життя, осередок нових віянь, тут найбільше сильно проявляється європеїзація
Російського дворянства. У цій главі часто зустрічаються слова “модний”, “сучасний”. Необхідно звернути увагу на
Авторське відношення до західноєвропейських віянь. У романі немає грибоедовской злої іронії на адресу
Можна говорити тільки про м’який гумор:
…Усе, що в Парижу смак голодний,
Корисний промисел обравши,
Винаходить для забав,
Для розкоші, для млості модної, –
Усе прикрашало кабінет
Філософа в осьмнадцать років.
… Але панталоны, фрак, жилет,
Всіх цих слів на російському немає…
Можна помітити, що в Петербурзі час стрімко біжить, для виміру часу в Петербурзі використовується “брегет”.
Для петербурзького дворянства характерні суєта, мишурность: “скрізь поспіти немудро”. День головного героя Євгенія
Онєгіна – втілення суєти.
Бувало він ще в постелі:
До нього записочки несуть,
Що? Приглашенья? Справді,
Три будинки на вечір кличуть…
У цьому суспільстві вище всього честь і суспільна думка, що створює особливий тип поводження.
И от суспільне мненье!
Пружина честі, наш кумир!
И от на чому вертиться мир!
Істотно розрізняються “Петербург Онєгіна” і “Петербург автора”. Можна протиставити їх як “поетичний” і
“прозаїчний” образи Петербурга, на прикладі фрагментів, присвячених театру:
“Петербург Пушкіна”:
Чарівний край! Там у старі роки,
Сатири сміливий владар,
Блищав Фонвізін, друг волі,
И перейнятливий Княжнін;
Там Озеров мимовільні данини
Народних сліз, рукоплесканий
Із младой Семеновій ділив…
…Там, там під сению лаштунків
Младые дні мої неслися…
Зараз же:
…Мої богині! що ви? де ви?
Внемлите мій сумний глас:
Всі ті ж ль ви? інші ль діви,
Перемінивши, не замінили вас?
… Иль погляд сумовитий не знайде
Знайомих осіб на сцені нудної,
И, спрямувавши на далеке світло
Розчарований лорнет,
Веселощі глядач байдужий,
Безмовно буду я позіхати
И о колишньому воспоминать?
Другий раз ми бачимо Петербург у восьмому розділі роману. Тут сатира й сарказм стосовно світського суспільства
Звучать гостріше, значніше психологічна відмінність Онєгіна від “порожнього” світла. У той же час показані (або, по крайньої
Мері, згадані) досить гідні представники великосвітського дворянства (наприклад П. А. В’яземський). помітною фігурою в
Аристократичному суспільстві тепер уже є й Тетяна, глибоко симпатична оповідачеві ( у Тетяні зосереджене
Все гідне й гарне, що є у світському суспільстві).
Отже, образ Петербурга в романі відрізняється не тільки багатоплановістю, місцями контрастністю, але й гармонійної
Цілісністю.
Москва займає проміжне, серединне місце в композиції добутку. Вона – тема сьомої глави ( хоча дія
Глави починається в селі). На початку 7-й глави ми бачимо три епіграфи, присвячені Москві, у яких виражається
Відношення автора до цього міста:
Москва, Росії дочка улюблена,
Де рівну тобі знайти?
Дмитрієв
Як не любити рідної Москви?
Баратинський
Гоненье на Москву! що значить бачити світло!
Де ж краще?
Де нас немає.
Грибоєдов
Москва має щось загальне з Петербургом (історична столиця, присутність світського суспільства)
Московське життя нудне й порожня.
Усе в них так блідо, равнодушно:
Вони обмовляють, навіть нудно…
Важливо звернути увагу на московський пейзаж:
…Але от уже близько. Перед ними
Уж білокамінної Москви,
Як жар, хрестами золотими
Горять стародавні глави…
… уже стовпи застави
Біліють: от вуж по Тверской
Візок несеться чрез вибої.
Миготять повз будку, баби,
Хлопчиська, крамниці, ліхтарі,
Палаци, сади, монастирі, Бухарці, сани, городи,
Купці, лачужки, мужики,
Бульвари, вежі, Козаки,
Аптеки, магазини моди,
Балкони, леви на воротах
И зграї галок на хрестах.
У цьому наборі слів Пушкін уміло показав Москву з усіх боків. У строфі XXXVI автор говорить великі слова, відомі
Будь-якому росіянинові людині, у яких відбилася глибока любов Пушкіна до цього суперечливого міста:
Москва…як багато в цьому звуці
Для серця російського злилося!
Як багато в ньому відгукнулося!
У сьомому розділі також має велике значення цивільно-патріотичний відступ на тему подій минулої війни:
От, оточений своєю дібровою,
Петровский замок. Похмуро він
Недавнею пишається славою.
Дарма чекав наполеон,
Останнім щастям упоєний,
Москви уклінної
Із ключами старого кремля:
Ні, не пішла Москва моя
До нього з винної головою.
Винятково важливі в московських сценах прямі й “сховані” відсилання до “Горя від розуму”.
Примітно, що в Москві не з’являється Онєгін (у композиційному відношенні московський епізод симетричний
“подорожі Онєгіна”, де, відповідно, не з’являється Тетяна).
Можна помітити, що в культурно-міфологічній перспективі Москва асоціюється з жіночим початком, а Петербург – з
Чоловічим. Відповідно до цього в Москві важливе значення має жіночий мир, мир “бабусь” (“И хором бабусі повторюють://
“Як наші роки-те летять!” )
(1 votes, average: 5.00 out of 5)