Мій улюблений вірш (сприйняття, тлумачення, оцінка). Вірш А. С. Пушкіна “Насолода”
Вірші – особлива область нашого духовного життя. Будь-яке прочитане нами вірш проникає в нашу свідомість, залишаючи в душі свій неповторний слід. При читанні одних віршів ми поринаємо в казковий мир, повний чудес. В інші довідаємося мир реальний. І жоден образ, жоден герой зі слів знайомої людини не сприймається нами більш глибоко, ніж той, про яке ми довідаємося самі. Ми немов зживаємося з ліричним героєм серцем і душею, зливаючись із ним воєдино. І тоді ми глибше оцінюємо реальну обстановку, ту, у якій жив поет.
Мені дуже подобається читати
Любов з’явилася молода
И полетіла переді мною.
Здається, що, нарешті – те, доля вирішила посміхнутися йому… Але, виявилося, вона занадто далека, недосяжна. Тема вірша – нещасна любов. не виправдала надії героя. Не щастя принесла вона йому, не радість, вона лише злегка торкнулася його своїм крилом, начебто нагадавши про своє існування, давши зрозуміти, що призначено не для нього. Адже любов – невловиме почуття, що піймати вдається, на жаль, не кожному. Вона приходить тоді, коли її не чекаєш, і йде теж раптово. І тоді вона стає пам’яттю про пережитий.
Головна думка, укладена у вірші, – показати людину в мінути розчарування, у мінути самітності, показати, як він справляється із собою, як переборює. Коли тебе покинули, серце розривається від гіркоти, у душі утвориться рана, і тільки час здатний її вилікувати. Ліричного героя цікавить головне питання його нинішнього життя:
Коли в сиянье відродиться
Світильник тьмяний юних днів
И похмурий шлях мій озарится
Посмішкою супутниці моєї?
Хоча питання цей не вічний. Просто зараз наступила для нього темна смуга, смуга розчарувань і жалів. І це потрібно пережити, хоча й важко. У вірші чується надія на краще Майбутнє, на світле життя, на любов.
Вірш “Наслажденье” написано четырехстрочным ямбом з перехресним римуванням, улюбленим розміром Пушкіна. Згадаємо, що й улюблене нами “Зимовий ранок”, і “Спогаду в Царському селі” написані саме цим розміром. Поет мистецьки використовує численні художні прийоми. Такі епітети, як “у неволі нудної”, в “млосному серці”, “златые крила” і ряд інших наповнюють вірш більше глибоким змістом. Завдяки їм кожний рядок насичується фарбами, стає яскравіше. Також використовуються метафори: “в’яне життя колір”, “младость відлітає”, “відродиться світильник”. Образи ці створюють подання про неузгоджувану зміну життєвих перипетій.
У першій строфі вірша відбувається асонанс голосного. Так і замикаються в тривожному очікуванні наші губи. Ми “випливаємо” за цією магічною буквою, і вона переносить нас в інший світ, туди, де вже не владний вплив часу. Її заклик лунко віддається в нашім серці. Починаючи із другої строфи, ми вловлюємо асонанс голосної “про”. Вона чимсь нагадує нам колесо, що безупинно котиться по життєвій дорозі, зустрічаючи на своєму шляху, камені й пороги. Ще активніше, ще швидше випливаємо ми за думками й почуттями героя. Він – у наших серцях, ми зливаємося з ним воєдино, ми почуваємо, як б’ється його серце чекаючи світла, чекаючи люби, що незабаром освітить його подальший шлях, його подальшу долю.
Читаючи вірш Пушкіна, я повністю поринаю в той мир, у якому живе й діє герой, у якому відбувається його духовний ріст, формується його сприйняття життя очами самого поета. Я можу краще зрозуміти ті ідеали, які були для нього дороговказною зіркою, до чого прагнув він протягом всього життя. Це вірш мені дуже сподобалося. Це відкрило мені ока на наше життя, на оточення. Як часто здається нам, що у важкі мінути грунт іде з-під ніг, що немає більше сил терпіти випробування й немає можливості осягти їхній щирий зміст. Коли нам погано, коли сум сковує нашу душу, нам здається, що ми стоїмо на краї величезної прірви й варто тільки подивитися в неї, як стає ще нестерпніше. Але, які б перешкоди не зустрічалися на нашім шляху, які б випробування не випадали на частку, ми повинні намагатися витримати все: від незначного болю до найглибшої. Адже, зрештою, все проходить у цьому житті, ніщо не вічне. Потрібно жити в надії на краще, у надії на те, що щасливі мінути настануть і навіть швидше, ніж ми очікуємо. Потрібно тільки вірити, потрібно тільки чекати. Напевно, так думав і мій улюблений поет, і ліричний герой його вірша.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)