Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Мій товариш Сіма Іволгін (допис у газету)

Мій товариш Сіма Іволгін (допис у газету)

У нашому 9-Г двадцять сім учнів. З них тільки десять дівчат. Хлопці займються хто чим: Сашко Глінський, до речі, відмінник, грає у міні-футбол; Павло Мироничев вже п’ять років навчається гри на акордеоні; Олексій Новицький займається класичною боротьбою; я захоплююсь комп’ютером. А ось Сіма Іволгін – художник. Звісно, у класному журналі він записаний як Серафим, а ми його по дружньому звемо його Сімою. Він не ображається. Малює він класно. І олівцями, і фарбами, і навіть крейдою та звичайною шариковою ручкою. Багатьом із нас він подарував

свої малюнки. Серед них є роботи на звичайному шкільному аркуші..

Кожній дівчині на день народження Сіма дарував малюнки, присвячені захопленню іменинниці. Скажімо, Катерину Романову він намалював з обручем у руці – вона захоплюється художньою гімнастикою. Сестрам-близнятам Олі і Даші подарував кілька малюнків, на яких зображені домашні тварини. У дівчат удома живуть собака, кішка і морська свинка Хрю.

Сіма Іволгін – майже відмінник. Він однаково сильний у математиці та фізиці. А твори пише так, ніби сам спостерігав ті події – стільки подробиць, деталей! Що ж, художник, він звертає увагу на ті дрібниці,

повз які інший, подібно до мене, пройде байдуже. Зовні не скажеш, що це творча особистість. Іволгін такий самий довгов’язий, як і ми, полюбляє пустощі, він носить довге волосся – це викликає незадоволення класного керівника. Одягається Сіма теж як усі – светр, джинси, кросівки.

Одного разу і ми вирішили зробити Сімі сюрприз до дня народження. Для цього нам знадобилося найсвітліше й найпросторіше приміщення в школі. Відкрили рекреацію на другому поверсі. Там розташовані і бібліотека, і актовий зал і дозволу завуча ми перетворили рекреацію на справжній художній зал. І біля стіни поставили кілька парт, на них – горщики з квітами, а найголовніше вся рекреація стала нагадувати картинну галерею. Ми зібрали подаровані Сімою малюнки і зробили дивовижну експозицію. По малюнках можна було простежити творче зростання Сіми – тут були представлені роботи, написані у молодших класах, і, звісно, були малюнки Сіми-дев’ятикласника. Про те, що готується вернісаж, Сімі нічого не казали. Який би вийшов тоді сюрприз?

Та ось і урочисте відкриття виставки. Зібралися вчителі, старшокласники, і бентежений Сіма тільки повторював:

– Невже це я все намалював? Ми у відповідь дружно: – З днем народження, Серафиме!

Ми подарували товаришеві справжні фарби, пензлі. Малюй, друже!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Що означає: бути сучасним? (Допис у газету) Якби хтось прихованою камерою зняв фільм про один день нашого класу. А потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчата та хлопці, чи вони з XX століття? Ось я й подумав: що означає “бути сучасним”? За якими такими прикметами можна визначити,...
  2. “На захист” всесвітньої мережі Інтернет (допис у газету) За усю історію людства, мабуть, ніколи так швидко не змінювався спосіб нашого життя, як у XX, а тепер – і в XXІ сторіччі. Бурхливий розвиток медіа, технічний і науковий прогрес, стрімкі соціальні зміни привносять у життя людей стільки новинок, що іноді важко розібратися і до ладу оцінити усі плюси і...
  3. Чи легко навчатися? (допис у газету) Взагалі-то я люблю школу. Але іноді мені доводиться переживати жахливі миті. Здається, що все, кінець. Немає теперішнього, втрачена віра у майбутнє. Сутінки змінюються темрявою. Таких людей, як я, називають песимістами. Понад усе мені не подобається початок уроку. Я терпіти не можу ці страхітливі слова: “Іди відповідай!” Мені більше подобається відповідати...
  4. Чарівний світ гончарства (допис у газету у публіцистичному стилі) Кажуть, не святі горшки ліплять. Можливо, що й так. Проте не проста ця справа – виліпити навіть звичайнісінький глечик. Для цього потрібні роки сидіння із гончарним кругом, щоб його відцентрова сила не розривала зігріту долонними глину, зводячи нанівець старання, змішані з краплями поту. Проте терпіння з гончарним кругом замало –...
  5. Вірний товариш (твір-оповідання) Якось два роки тому виходжу вранці заспаний на подвір’я і чую тоненький, але завзятий гавкіт цуценяти. Можливо, це було вітання, бажання познайоми­тися ближче. Я був не проти знайомства. Біля паркану нашого будинку стояло цуценя. Ніякого господаря поруч не ви­дно. Я покликав його до себе, але песик не поспішав. Довелося сходити...
  6. Ось як говорив про Ф. Шиллера його товариш&#8230 Ось як говорив про Ф. Шиллера його товариш – німецький поет Й. В. Гєте: “Статура його, постава, хода, навіть кожен його рух були сповнені гордості. І лише очі в нього були ніжними. І талант його був таким же, як його зовнішність. Він сміливо брався за великий сюжет, досліджував його звідусіль,...
  7. Прости мене, товариш або “На західному фронті без змін” Із глибокої внутрішньої потреби розповісти про те, що його потрясло й жахнуло, що перевернуло його подання про добро й зло, народився його перший роман “На західному фронті без змін” (1929), що приніс йому успіх. В епіграфі до роману він пише: “Ця книга не є ні обвинуваченням, ні сповіддю, це тільки...
  8. Різдвяне свято (стаття у газету) Український народ святкує Різдво. Це чудове свято, в якому з’єдналися християнські традиції з обрядовістю язичництва. Саме така єдність зробила це свято справді народним, веселим, таким, що запам’ятовується надовго. У мою свідомість воно ввійшло зі святковою вечерею, до якої бабуся готувала обов’язково 12 страв; з колядками, коли я ходив разом із...
  9. Ювілей Тараса Шевченка (допис до стінгазети) У нашій школі ми святкували ювілей відомого українського поета – Тараса Григоровича Шевченка. У цьому святі брали участь усі класи. Учні готувались розповідати поезії поета, його балади, а також уривки з прозових творів і деякі цікаві відомості з біографії. Ось 5-ті класи підготувати матеріал про дитинство Тараса, тяжке становище кріпаків....
  10. Ярмарок. Замітка в газету У нашому місті є ярмарок. Він збирається кожну суботу та неділю біля залізничної станції. На цьому ярмарку ви можете що завгодно знайти та купити, аби у вас були гроші. Під час тоталітарного режиму ярмарки в нашій країні були заборонені. Кожний мусив купувати все, що йому потрібно, у державній крамниці. Вважалося,...
  11. Замітка в газету. Вчителько моя Слова “вчителька моя” викликають в свідомості більшості людей образ немолодої, радше літньої жінки в окулярах, яка допомагає учневі стати “на крило”, дістати “путівку в життя”. Такі жінки були в житті кожної людини, залишивши там свій слід, добрий чи поганий. Найбільший вплив на душу будь-якого підлітка мають: батьки, вчителі (шкільні та...
  12. Текст для замітки в газету: Петько Того вечора Петіна мати перенесла постіль з будинку в льох. Прокинувся хлопчик від неосудною стрільби. Мати перегородила йому дорогу до східців, але він прослизнув під рукою. Понад пролунав його радісний голос: – Мама, наші прийшли. Хлопчик швидко відчинив двері і запросив солдатів у будинок. Він з цікавістю спостерігав за бійцями....
  13. Як я довідалася щиру цінність речей ( твір-замітка в газету) На все літо батьки відправили мене відпочивати до бабусі. Я довго не могла звикнути до ритму життя невеликого села: встають зі сходом сонця, як вони говорять “з першими півнями”, виганяють на пасовище домашня худоба, возяться в саду й городі. “Навіщо так рано?” – запитала я в бабусі. Бабуся посміхнулася й...
  14. Що нам заважає вчитися (замітка в газету) Навчання – це наша робота. Платню за неї ми одержимо пізніше – коли будемо закінчувати школу, вступати до університету або навіть коли працюватимемо. Хтось стане гарним учителем, лікарем, програмістом, видатним ученим, хтось обере інший шлях у житті. Підвалини нашого майбутнього життя ми закладаємо саме зараз. Як говорив мій батько, дитинство...
  15. Як я пізнала справжню цінність речей (твір-замітка в газету) На літні місяці мама з татом відвезли мене до бабусі. Довгий час у мене не виходило увійти в режим їх селища: прокидатися з появою сонця, вони називають це “з першими півнями”, гнати на випас тварин, працювати на грядках і в саду. Якось я запитала бабусі: “Навіщо так рано?” Тоді вона...
  16. Чи потрібний спорт школярам? (замітка в газету) Інколи від моїх однокласників можна почути, що спорт школярам не потрібний. Вони вважають, що спортом повинні займатися лише спортсмени та ті, що збираються стати спортсменами. А звичайним хлопця та дівчатам спорт ні до чого. Але я з такою думкою не можу погодитись. Я впевнений, що спорт потрібний кожній людині. Дорослі,...
  17. ЗАМІТКА ДИСКУСІЙНОГО ХАРАКТЕРУ В ГАЗЕТУ. 5 КЛАС ЧИСТОТА – ЗАПОРУКА ЗДОРОВ’Я ЧИ ПРЕДМЕТ СУПЕРЕЧОК? Щовесни, тільки-но сходить сніг, вулиці і парки нашого міста набувають жахливого вигляду: за зиму там накопичилася велика кількість сміття. Влада, як завжди, оголошує двохмісячник “Зелена весна”, і починається боротьба за… так-так, за чистоту. Звучать заклики до населення взяти участь у цій благородній справі....
  18. Екскурсія в краєзнавчий музей ( твір-замітка в газету) Краєзнавчий музей – місце, де зустрічаються сьогодення й минуле. Коли проходиш по його залах, то почуваєш, як дух збіглих часів наповнює тебе. Тут можна робити замітки, годинниками розглядати дивні експонати, а можна просто мріяти, уявляючи себе те скіфом, то солдатом Північної війни, то бійцем, що водружає прапор над рейхстагом. Екскурсія...
  19. Навіщо передплачувати газету? (Твір-роздум у публіцистичному стилі) У нашому під’їзді дев’ятиповерхового будинку на першому поверсі цілих три рили поштових скриньок -. по скриньці на кожну квартиру. Я люблю дивитися, нк поштар спритно розкладає по скриньках кореспонденції. Довго біля скринь не римується. Лічені сім’ї передплачують газети, рідко хто одержує листи – дедалі більше люди телефонують одне одному –...
  20. Що означає бути сучасним? (Замітка в газету) Якби хтось схованою камерою зняв фільм про один день нашого класу, потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчини й хлопці, або вони з XX сторіччя? От я й подумав: що означає “бути сучасним”? По яких таких прикметах можна визначити, представниками...
Мій товариш Сіма Іволгін (допис у газету)
«
»