Мій перший урок

Пролунав перший дзвоник. Це був той сріблястий дзвоник, якого учні чекали так довго.

До нас підійшла учителька, і ми всі пішли в клас. Пригадується простора класна кімната, з великими світлими вікнами, пофарбованими партами, дошкою.

Усі сіли за парти, і почався перший урок. Учителька показала нам великий портрет, з якого дивився на нас Тарас Шевченко. Ми розповідали все те, що знали про великого сина нашого народу, читали його вірші, розглядали його живописні роботи, слухали пісні на вірші поета.

Учителька розказала нам багато цікавого

з життя поета: як він навчався, як став борцем за щастя народу, як турбувався про його майбутнє, освіту.

Ми незчулися, як дзвоник сповістив про закінчення уроку. За п’ять років навчання в школі було багато цікавих уроків, але я завжди з хвилюванням згадую свій перший урок.

Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги – альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а через них почали звертатися до інших книг. Книги – наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості

ми зобов’язані книзі. Вона вчить нас бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей. Книга переносить нас в інші країни, епохи.

Я люблю читати книги про історичні епохи і події. Ці книги збагачують мої знання про життя людей у різні часи, вчать переборювати певні випробування долі, розкривають красу мови.

Я вважаю, що книги – це найбільший людський скарб і життя без них важко уявити.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мій перший урок