Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Мертві душі – Розділ III

Мертві душі – Розділ III

Чичиков в задоволеному настрої сидів у своїй бричці, занурившись у кошториси і міркування, які, судячи по усмішці, блукає по його обличчю, були йому приємні. Селіфана між тим управлявся з кіньми, розмірковуючи на власні теми, від яких його відірвав лише удар грому, за ним – наступний. Раптом дощ хлинув як з відра. Селіфан моторний але натягнув яку-то ряднину проти дощу і гримнув на коней. Але ояяе міг згадати, скільки поворотів вони проїхали, а тому, як російська людина, повернувши направо при першому ж випадку, пустився вскач. Село Собакевича

не показувалася, що турбувало Чичикова. Між тим Чичиков помітив, що бричка гойдається з боку в бік: було ясно, що вони звернули з дороги і, ймовірно, тащаться по взбороненному полю. Виявилося до того ж що Селіфан п’яний. Але в цей час доля наче вирішила над ними зглянутися. Здалеку почувся собачий гавкіт. На оклик відповів жіночий голос. Ворота відчинилися. Бричка зупинилася перед невеликим будиночком. Чичикова проводили в тісно заставлену, захаращену кімнату. За хвилину вийшла господиня, “жінка похилого років в якомусь спальному чепці… одна з тих матушок, невеликих поміщиць, які бідкаються на неврожаї,
збитки і тримають голову трохи набік, а між тим набирають потроху грошенят в пестрядевие мішечки, розміщені по ящиках комодів “. Господиня повідомила, що ні про яке Собакевич і чутки не чула, та й Манілова теж не знає. Імена її сусідів, які вона перерахувала, Чичикову чути поки не доводилося. Вони заїхали дуже далеко. Господиня поклала гостя спати. Вранці Чичиков насамперед глянув на селянські хати, які показували достаток їх мешканців: всі містилося в порядку.

За сніданком господиня нарешті представляється: Настасья Петрівна Коробочка, колезька секретарка. Чичиков заводить розмову про померлих селян, цікавлячись, чи не можна їх купити.

“Так на що ж вони тобі?”-Сказала стара, витріщивши на нього очі. Вона задумалася. Коробочка бачила, що справа, точно, як ніби вигідне, та тільки аж надто нове і небувале, а тому було почала сильно побоюватися, щоб як-небудь не надув її цей покупщик. Починаються відмовки. “Краще вже я маненько почекаю, – говорить вона, – може понаедут купці, та застосувати до цін… А може, в господарстві-то як-небудь з нагоди знадобляться… ” Чичиков виходить з терпіння, порівнює її з дворняжкою, що лежить на сіні: і сама не їсть сіна, і іншим не дає. “Я хотів було закуповувати у вас господарські продукти різні, тому що я і казенні підряди теж веду…” “Тут він прілгнул, хоч і побіжно і без будь-якого подальшого роздуми, але несподівано вдало”. Коробочка згідна, пише доручення на ім’я отця Кирила на вчинення купчої. Чичиков весь вичавлений як лимон. Вийшовши у вітальню, він дістає свою скриньку з документами і гербовою папером. Нарешті справа зроблена. Стіл був вже накритий. Селіфан між тим ось-ось повинен підігнати бричку. Коробочка дає в провідники дівчинку – показати дорогу. Коні рушили. У корчми Чичиков дав їй мідний гріш, і вона побрела геть.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Мертві душі – Розділ IV Чичиков зупиняється в трактирі, щоб дати відпочинок коням й пообідати. Йому подали порося з хріном і зі сметаною. За їжею Чичиков, по обикповенію, поцікавився щодо навколишніх поміщиків. Виявилося, що стара знає і Собакевича, і Манілова. Коли обед. уже підходив до кінця, Чичиков почув стукіт під’їхав екіпажу і виглянув у вікно....
  2. Мертві душі – Розділ II Чичиков провів більше тижня в місті, роз’їжджаючи по вечірках і обідів. Нарешті він вирішив перенести свої візити за місто і відвідати Манілова і Собакевича, яким дав слово. “Може бути, до цього спонукала його інша, більш істотна причина, справа більш серйозне, близше до серця…” Кучеру Селіфану віддано був наказ рано вранці...
  3. Мертві душі – Розділ V Чичиков ніяк не міг відійти від страху, хоча село Ноздрівка вже сховалася за полями і спадистому. Що ж до Селіфана, то він ніяк не міг пережити, що його коням відмовили у вівсі. Ось так і вийшло, що бричка Чичикова зіткнулася з коляскою, в якій сиділи дві дами, одна стара, друга...
  4. А. И. Герцен: “…не ревізькі – мертві душі, а всі ці Ноздреви, Манилови й всі їм подібні – от мертві душі, і ми зустрічаємо їх на кожному кроці” (“Мертві” душі поміщиків у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) 1. “Мертві душі” – історія створення й задум. 2. Основна думки добутку. 3. Душі “мертві” і “живі” впоеме. 4. Значення композиції в розумінні добутку. 5. Росія – країна “живих” душ Зревшее на протязі декількох десятиліть бажання Н. В. Гоголя написати великий епічний добуток, присвячений долі Росії, привело письменника до задуму...
  5. Скорочено поеми Мертві душі Гоголя Н. В МЕРТВІ ДУШІ Поема Глава перша В губернське місто NN в’їхала ресорна бричка, у якій сидів пан “не красень, але й не дурної зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старо, однак ж і не та”до, щоб занадто молодий “. Пан зупинився в готелі. Передню зайняв лакей...
  6. Мертві душі характеристика образу Коробочка Настасья Петрівна Коробочка Настасья Петрівна – вдова-поміщик, колезька секретарка; друга(після Манілова і перед Ніздряним) “продавщиця” мертвих душ. До неї(гл. 3) Чичиков потрапляє випадково: п’яний кучер Селіфан пропускає безліч поворотів на поворотному шляху від Манілова. Нічна “потьма”, грозова атмосфера, супроводжуючі приїзд до Настасье Петрівні, лякає-зміїне шипіння настінного годинника, постійні спогади К. Про покійника-чоловіка,...
  7. “Мертві душі” поміщики й чиновники Це “сумирно мертві обивателі”, страшні “нерухомим холодом душі своєю й марною пустелею серця”. Чичиков побував у п’ятьох поміщицьких садибах, але це не цикл розрізнених новел, а єдине оповідання, що розвивається по своїй художній логіці, суть якої визначена автором: “Один за іншим ідуть у мене герої один пошлее іншого”. На перший...
  8. Персонаж поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Ситуація зустрічі Чичикова й Коробочки сюжетно повторює епізод з “Вия”: заблудлі бурсаки попадають у гості до сатанинського “бабусі”. Окремими рисами К. також нагадує відьом з “Вечорів на хуторі біля Диканьки” (М. Вайскопф). Прізвище К. метафорично виражає сутність її натури: ощадливої, недовірливої, боязкої, недоумкуватої, упертої й марновірної. Коробочка “одна з тих...
  9. Ліричний відступ у романі “Мертві душі”. Повість про капітана Копейкине Після війни дванадцятого року разом з пораненими приїхав і капітан Копейкин. У боях він втратив руку й ногу, працювати не міг і відправився в Петербург просити государя про яку-небудь монархову милість. Потрапив він до самого начальника, до вельможі в будинок на Палацовій набережній. Вельможі бачить, що людина на деревинці й...
  10. Особливості жанру й композиції поеми “Мертві душі” Поема М. Гоголя “Мертві душі” – твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм. Щоб краще зрозуміти особливості жанру “Мертвих душ”, варто зіставити цей твір із “Божественною комедією” Данте, поета епохи Відродження, вплив якого добре відчувається в поемі М. Гоголя. Можна...
  11. Скорочено “Мертві душі” Гоголя У ворота готелю губернського міста NN в’їжджає бричка. У ній сидить “пан, не красень, але й не поганий зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старий, проте ж і не так, щоб дуже молодий” – Павло Іванович Чичиков. Не страждає відсутністю апетиту, Чичиков з’їдає рясний обід....
  12. “Мертві душі” – це не тільки поміщики й чиновники “Мертві душі” – це не тільки поміщики й чиновники, це “сумирно мертві обивателі”, страшні “нерухомим холодом душі своєю й марною пустелею серця”. Чичиков побував у п’ятьох поміщицьких садибах, але це не цикл розрізнених новел, а єдине оповідання, що розвивається по своїй художній логіці, суть якої визначена автором: “Один за іншим...
  13. Аналіз поеми Мертві душі Гоголя Н. В 1. Д. Н. Овсянико-Куликовский Герцен писав: “… “Мертві душі” Гоголя – дивна книга, гіркий докір сучасної Русі, але не безнадійний. Смутно у світі Чичикова так, як смутно насправді; і там, і отут одна розрада – у вірі й сподіванні на майбутнє Але віру цю заперечувати не можна, і вона не...
  14. Відображення в зовнішності поміщиків їх внутрішнього світу (за поемою М. Гоголя “Мертві душі”) Як цікаво читати людські обличчя! Вони немов вікна будинків, заглянувши в які, можна побачити чиєсь сховане від сторонніх очей внутрішнє життя. Життя людини обов’язково залишає свій слід насамперед на обличчі. Тому таке важливе й у живописі, й у літературі мистецтво портрета. Ним чудово володів М. Гоголь – автор “Мертвих душ”....
  15. Мертві душі характеристика образа Манилов МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Манилов – “солодкий” сентиментальний поміщик; перший, до кого направляється Чичиков у надії придбати мертві душі (гл. 2). Персонаж, “зібраний” з уламків літературних штампів; пов’язаний з водевильно-комедійним типом жалісливого “карамзиниста”; з мольеровским типом “дурного дворянина” і ін. Крізь численні літературні маски в...
  16. Переказ поеми Мертві душі Гоголя Н. В План переказу 1. Чичиков приїжджає в губернське місто NN. 2. Візити Чичикова до міських чиновників. 3. Візит до Манилова. 4. Чичиков виявляється в Коробочки. 5. Знайомство з Новосибірським і поїздка в його маєток. 6. Чичиков у Собакевича. 7. Візит до Плюшкину. 8. Оформлення купчих на “мертві душі”, придбані в поміщиків....
  17. Жанрова своєрідність поеми Мертві душі Гоголя Н. В Твій вірш, як божий дух, носився над юрбою И, відкликання думок шляхетних, Звучав, як дзвін на вежі вічовий, У дні торжеств і лих народних. М. Ю. Лєрмонтов Час, коли Гоголь задумував і створював свої добутки – з 1831 (“Вечора на хуторі біля Диканьки”) по 1842 (перший тім “Мертвих душ”), –...
  18. Мертві душі характеристика образу Манілова Манілов – “солодкий” сентиментальний поміщик; перший, до кого спрямовується Чичиков в надії придбати мертві душі(гл. 2). Персонаж, “зібраний” з уламків літературних штампів; пов’язаний з водевільно-комедійним типом жалісного “карамзиниста”; з мольеровским типом “безглуздого дворянина” та ін. Крізь численні літературні маски в образі М. просвічує маска соціальна. У його портреті(біляве волосся, блакитні...
  19. Яка ідейно-композиційна роль авторського відступу про птаха-трійці в поемі Мертві душі? А в сем коні який вогонь! Куди ти скакаєш, гордий кінь, И де опустиш ти копита? О. С. Пушкін Авторський відступ про птаха-трійці перебуває в самому кінці першого тому “Мертвих душ”. Кінцівка для побудови будь-якого тексту дуже важлива й у значеннєвому, і в композиційному відношенні, тому що, завдяки особливостям пам’яті,...
  20. Способи зображення героїв у поемі Мертві душі Гоголя Н. В “Мертві душі” – перший тім трилогії, у якій, за задумом автора, повинна була “з’явитися вся Русь”, тобто минуле, сьогодення й майбутнє країни, як воно представлялося Гоголю. Відповідно до ідеї трилогії в першому томі письменник показав минуле й сьогодення Росії, бездуховних героїв, погрязших у побуті, що прагнуть до матеріальних зручностей (багатству,...
Мертві душі – Розділ III
«
»