Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей”

Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей”

Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” (1891), написаної за мотивами оповідання “беззахисна істота” (1887), де героїня з’являється під прізвищем Щукіна в особі “прохачки в допотопному салопі, дуже схожою ззаду на великого гнойового жука “. Серед літературних попередниць М. гоголівська “дубинноголовой” Коробочка (обох примітно звуть одним ім’ям – Настасья: чеховська – Федорівна, гоголівська – Петрівна). Але образ М. – символу тупоумства і нищівного напору – сходить

ще й до персонажів східнослов’янської міфології: потворі або злидні. Модифікація злих духів втілилася у власній чеховської “міфології” в якийсь стійкий тип домашньої мучительки – “сварливою дружини”.

Такі численні безіменні “найдорожчі половини” з ранніх оповідань: дружина Ребротесо-ва з “Невидимих світу сліз”, Вірочка з “Новорічної катування”, своячка Дашенька з оповідання “Необережність”, мати нареченої з “Весілля”, дружина Нюхіна і т. д. М. – класична “сварлива дружина”, неприборкана енергія якої надає руйнівний вплив на зовнішній світ. У цьому

сенсі легко вгадується літературна “онука” чеховської героїні: Чума-Ганнуся з “Майстра і Маргарити”. М. здатна досягти будь-якої, навіть самої безглуздої мети. У даному випадку їй потрібна сума у двадцять чотири рублі тридцять шість копійок, яку звільнений з попереднього місця роботи чоловік брав під поручительство товаришів по службі. Вагомий аргумент (“хіба ж він міг без моєї згоди брати?”) спонукає М. домагатися відшкодування вирахувані з платні грошей. І вона отримує на шістдесят чотири копійки більше від знавіснілого керуючого банком Шіпучіна (шоста за рахунком інстанція), готового заплатити більше – тільки б звільнитися від злісної старої. Автохарактеристики героїні (“Я жінка бідна, тільки й годую мешканцями… Я слабка, беззахисна.

Від усіх образу терплю і ні від кого доброго слова не чую “) комічно не відповідає її активність і непробивність, абсолютний” комплекс повноцінності “і схильність до своєрідної довірливості (” кофей сьогодні пила, і без жодного задоволення “). М. чудово адаптована в соціумі: вона точно знає, зокрема, хто – “ваше превосходительство”, а хто – “свердловина”. Що лежить на поверхні анекдотичність се-жіссірованной героїнею ситуації може бути осмислена і як своєрідне передчуття автором атмосфери абсурдистського балагану в театрі XX століття. Ідіотизм М. абсолютний і по-своєму геніальний: вона виявляється не тільки органічним тактиком, але і стратегом. Отримавши двадцять п’ять карбованців і довівши до полупомешательства мешканців банку, вона не вгамовується: “Ваше превосходительство, чи не можна моєму чоловікові знову на місце вчинити?” Знаменита авторка образу М. на сцені і на екрані – актриса МХАТу О. П. Зуєва (1944).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Тригорин центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Чайку” Лінія Тригорина в комедії як би нарочито знижена, прозаизирована. Його особистість позбавлена всякого ореола “знаменитого письменника, улюбленця публіки”. Т. ходить в “рваних черевиках і штанах у клітку”; любить вудити рибу й “радується, що піймав двох головні”; намагається не залучати до себе уваги; не розучився “конфузитися” від похвал; “млявий, пухкий, завжди...
  2. Фірс – центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Образ Ф., старого вірного слуги Гаєвих, містить у собі індивідуально-психологічне та історико-символічне значення. Його “літературна родовід” (Савельіч в “Капітанської дочці” А. С. Пушкіна; Захар в “Обломова” І. А. Гончарова; Марей в “Мужики Марее” Ф. М. Достоєвського) дозволяє виділити образ Ф. у певний історико – культурний феномен. Старовинна лівреї і білі...
  3. Центральний персонаж комедії Чехова “Вишневий сад” Образ Фірса старого вірного слуги Гаевих, містить у собі індивідуально-психологічне й історико-символічне значення. Стародавня ліврея й білі рукавички Фірса така ж пам’ять про минуле, як і кімната, що “дотепер називається детскою”, столітній “вельмишановна шафа”, родовий маєток з будинком і вишневим садом. Сам Фірс – у буквальному значенні слова – “ходяча”...
  4. Петя Трофімов центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Чехов нібито іронічно ставився до Петі Трофимову, зобразив його “недотепою” і тим самим висловив своє скептичне ставлення до революційного руху. Таку думку абсолютно необгрунтовано. Для того щоб зрозуміти це, треба згадати, хто і за яких обставин назвав Петю “недотепою”. Це говорить Раневська, роздратована тим, що Петя відверто висловив несхвалення її...
  5. Астров – центральний персонаж “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядя Ваня” Образ А. відзначений у п’єсі особливим авторським ставленням, пов’язаних з професією героя: лікар в творах Чехова завжди виділений в особливу “касту”, до якої належав і сам Чехов. Повітовий лікар А. не з чуток знає російську провінцію. Він стикається з нею в повсякденному лікарській практиці: “У хатах народ покотом Бруд, сморід,...
  6. Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” (1875), юридичний батько Аркадія Долгорукого (Підлітка), колишній кріпак Вер-сшова. П’ятдесяти років одружився на вісімнадцятирічній дворової Софії Андрєєвої, “круглої сироті”, виконуючи обіцянку, дану її батькові, “виростити і взяти за себе”. Після того, як дружина зійшлася з Версилова, став мандрівником, але зв’язків...
  7. Лорелея центральний персонаж романтичної поезії Лорелея (нім. Lore Lay) – центральний персонаж романтичної поезії. Міфологічний прообраз: Л. – діва-чародійка, річкова фея, героїня німецьких народних легенд. Ім’я Л. походить від назви крутої кручі. Лурлей (Lurlei) на Рейні поблизу Бахараха. Ця назва, буквально означало “сланцева скеля”, пізніше було двічі переосмислено: спочатку як “сторожовий скеля”, а потім як...
  8. Вронський – центральний персонаж роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” До роману Толстого прізвище В. зустрічається в начерку А. С. Пушкіна “На розі маленькій площі”, що послужив авторові одним з джерел задуму твору. Обставини життя, зовнішність, характер героя і його сюжетна лінія можуть бути співвіднесені з традицією зображення героїв “світських повістей” 30-х років XIX століття. Олексій Кирилович В. був вихований...
  9. Зосима – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови Це згадка вказує на близькість двох образів, що відбили прагнення Достоєвського відобразити фігуру сучасного подвижника і вчителя-християнина (раніше ця задача вирішувалася при створенні образу Тихона в “Бісах”). Навчання Макара Долгорукова і старця З. дуже близькі. Д. С. Мережковський у своїй роботі “Л. Толстой і Достоєвський”, розмірковуючи над змістом цих образів,...
  10. Центральний персонаж трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пимон герой однієї сцени, п’ятої картини трагедії. Роль П. відносно невелика. Однак функція цього персонажа в розвитку сюжету, у зчепленнях ідей, образів – важлива й значна. Колізія трагедії в сцені з П. одержує істотні прояснення. З оповідання Шуйского в першій картині відомо про царевбивство, доконаному в Угличу, названий його винуватець...
  11. Оповідання Товстого й тонкого Чехова А. П На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один товстий, інший тонкий. Товстий тільки що пообідав на вокзалі й губи його, затягнуті маслом, лисніли, як спілі вишні. Пахнуло від нього хересом і флердоранжем. Тонкий же тільки що вийшов з вагона й був навьючен валізами, вузлами й картонками… Через його спину визирала...
  12. Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” (1916), пес, щеням куплений у першого господаря-китайця другим, і головним, господарем – капітаном. Дійсність інтерпретується Ч. відповідно до умовно “собачим” сприйняттям життєвої драми капітана з його теорією “двох правд”, постійно змінювали один одного: “перша – та, що життя невимовно прекрасне,...
  13. Центральний персонаж давньоіндійської епопеї “Рамаяна” У царя Дашаратхи довгий час не був спадкоємця; після багатьох жертвоприносин чоловік і жінка пануючи – Кауша-лья, Кайкейи й Сумитра народили йому чотирьох синів: Раму, Лакшману, Бхарату й Шатругх-ну. Брати росли разом і ніжно любили один одного. Р. перевершував їхньою силою, розумом і красою. Уже замолоду він робить великі подвиги,...
  14. Центральний персонаж повести Толстого “Холстомер” Об’єкт зображення в повісті – табун коней, людям у ній відведена другорядна роль. Табун – це метафора сучасного суспільного організму, і тому коні тут олюднені, наділені людськими почуттями: жорстокість і жалість, веселощі й смуток, заздрість і гордість, безтурботність молодості й похмура свідомість своєї старезної старості Найбільше олюднений головний персонаж Холстомер...
  15. Степан Трохимович – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Основним, хоча і не єдиним, реальним прототипом С. Т. Верховинського з’явився відомий російський ліберальний історик-західник, друг А. І. Герцена Тимофій Миколайович Грановський (1813-1855). Джерелом відомостей про історика, якого письменник не знав особисто, послужила рецензія М. М. Страхова на книгу О. В. Станкевича “Т. М. Грановський” (1869), опублікована в “Зорі”. 26...
  16. Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” (1825), монах-літописець Чудова монастиря, “старець лагідний і смиренний”, під керівництвом якого складається молодий чернець Григорій Отреп’єв, майбутній Самозванець. Матеріал для цього образу (як і для інших) Пушкін почерпнув з “Історії…” М. М. Карамзіна, а також з епістолярної та житійної літератури...
  17. Центральний персонаж добутку Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Рахметов відрізняється від інших героїв роману так само, як сам роман Чернишевського – від тради ционних психологічних романів. У журналі “Епоха”, що издавались М. М. і Ф. М. Достоєвськими, про Рахметове писали як про “якийсь кабінетний міф, що подорожує так само легко по факультетах, як і по Європі” (Н. Соловйов)....
  18. Центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” Баушан центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” (1918), короткошерста німецька лягава, “якщо поставитися до такого визначення не дуже прискіпливо, а прийняти його з належною крупицею гумору”. Історія Б. невіддільна від історії його господаря – письменника. Т. Манн, який визначив в одному з листів жанр цієї історії як “прозаїчну...
  19. Центральний персонаж роману “Хитромудрий ідальго Дон Кихот Ламанчский” Спокушений обіцянкою Дон Кихота одержати в подарунок один із завойованих островів і стати губернатором, бідний селянин Санчо Панса залишає дружину й дітей і як зброєносець відправляється з Дон Кихотом на пошуки пригод. Разом зі своїм хозяи ном Санчо Панса переживає безліч подій і стає свідком його подвигів. З одного боку,...
  20. Центральний персонаж роману Л. Н. Толстого “Ганна Каренина” Прототипом цього образа став нащадок родовитого дворянського сімейства, чиновник і поміщик Василь Степанович Перфильев, стародавній друг Толстого. Письменник був причетний до його долі, мав ясне подання про його особистість, щиросердечний склад, про його “чесноти й гріхи” і “легких захопленнях”. Використав Толстой і листи дружини Перфильева, Параски Федорівни, і рукопис її...
Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей”
«
»