Романтичний герой Мцыри (По поемі М. Ю. Лермонтова “Мцыри”)

Дія поеми М. Ю. Лермонтова “Мцыри” розвертається на Кавказі, у місцевому монастирі, де жили мирні ченці. російський генерал, Що Проїжджав повз монастир, залишив ченцям полоненого змученої дитини років шести. Хлопчик нудився в неволі, не їв, уникав спілкування, “дивився, зітхаючи, на схід…”. Ченці виходили іновірця, що залишився в монастирі, але всі так само тужив “по стороні своєї рідний”. Один раз “у кольорі років” він зник під покривом осінньої ночі

Його знайшли через три дні в степу, “Він страшно блідий був і худий

/И слабкий…” Зібравши залишки сил, Мцыри починає свою передсмертну сповідь: “Я мало жив, і жив у полоні. Таких два життя за одну, Але тільки повну тривог, Я проміняв би, якщо б міг”. Все життя він був млоїмо тугою за волею. Існування в монастирських “похмурих стінах” стискувало груди й зрештою стало нестерпним. “Дитя невідомої країни” виривається на волю з тихої обителі. І величезний мир, що відкрився, обрушився на юнака всею міццю, Природа захлиснула його, він “сам, як звір, був далекий людей

/И повз і ховався, як змій”. У навколишній природі він бачить єднання, гармонію, всі, чого

був позбавлений у людському суспільстві. Країна батьків, красбты й достатку розкішної природи тягнуть палку душу Мцыри далі, у дорогу. …Я ціль одну – Пройти в рідну країну – Мав у душі й переміг Страданье голоду, як міг. Однак Мцыри заблудився, і гармонія була зруйнована зустріччю з могутнім барсом. Смертельна сутичка відбулася між Мцыри й барсом, вільними, сильними нащадками природи

Я полум’янів, верещав, як він; Начебто сам я був породжений У сімействі барсів і вовків… …Здавалося, що слова людей Забув я… У цій сутичці з найбільшою силою розкривається героїчна суть характеру Мцыри. Він переміг і знайшов у собі сили продовжити шлях. Але марне сперечався я з долею: Вона сміялася треба мною! Ледь він “блаженство вільності пізнав”, доля приводить його до “в’язниці”, що врятувала колись йому життя. І все-таки Мцыри вмер не тільки від ран, отриманих у сутичці з барсом, а ще від того, що: Мене засмучує лише одне: Мій труп холодн і німий Не буде жевріти в землі рідної… Він залишився нескореним, не зломленим ніякими негодами й стражданнями: Але що мені в тім? – Пускай у раї, У святому позахмарному краї Мій дух знайде собі притулок


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Романтичний герой Мцыри (По поемі М. Ю. Лермонтова “Мцыри”)