Матері присвячується… (за творчістю українських поетів і письменників)
Кожному з нас дорогу в цей світ дала найдорожча людина. Хто щодня проводжає нас до школи, зігріваючи нашу путь ласкавим поглядом? Хто переживає за наші успіхи й поразки більше, ніж за свої? Хто любить нас не за досягнення й результати, а за те, що ми є?
Мама.
Найніжніше в світі слово. Найрідніша в світі людина. До теми материнства звертались чи не всі письменники і поети різних часів і народів. Загадка материнської любові притягує до себе все нових і нових митців. “Сива ластівка”, “чаєчка-небога”, “моя босонога Ярославна”,
Ти все дала
Й нічого не взяла:
Ні крихти хліба,
Ні спасибі навіть.
Все те, що мав, і те, що в мене є,
Що від людей, що від землі святої,
Що радістю в рядок моїх встає,
Передане в моє життя тобою…
Кажуть, що матерів не вибирають. Та коли б і трапилась така фантастична нагода, з-поміж тисяч найкращих матусь кожен вибрав би для себе свою єдину, рідну, неповторну. І ми повинні бути свідомими того, що несемо відповідальність в майбутньому за своїх матерів. Аби не сивіли вони завчасно від горя, не залягали на рідному обличчі зморшки печалі й гіркоти, а якомога частіше сяяла лагідна, щаслива посмішка.