Масонство Повчальне

Короткочасне царювання Петра III, хоча й було досить сприятливим для поширення масонства, не могло ще, однак, дати належного грунту для широкого розвитку масонських ідей у російському суспільстві. Новий імператор, що благоговів перед Фрідріхом, у наслідування останньому робив явне заступництво “вільному каменщичеству”: він навіть подарував будинок ложі “Сталості” у Петербурзі й, по переказі, сам керував масонськими роботами Вораниенбауме.

Але ця обставина не сприяла широкому поширенню ордена, тому що для цього не було ще найважливішої

й необхідної умови,- не було ще російської інтелігенції, об’єднаними загальними духовними інтересами, які ледь тільки намечались наприкінці попереднього царювання й були ще позбавлені більш-менш серйозного освітнього фундаменту. Потужним поштовхом до розвитку російської інтелігентної думки послужив початок царювання Імператриці Катерини II.

Російська суспільна думка в Єкатерининський час значно швидше рушила вперед по шляху природного примирення безискусственного релігійного ідеалізму Московської Русі з новими віяннями просвітньої епохи, що знайшла собі відзвук у реформованій Росії;

це примирення легко могло знайти для себе точку опори на грунті захоплення релігійно-моральним змістом масонського навчання, і ми бачили вже деякі ознаки цієї можливості ще наприкінці попереднього царювання. Але разом з тим розвиток ордена вільних мулярів ішло в нас повільно: масонству бракувало міцної організації, тому що не було тоді й не могло ще бути серед російських людей енергійних фанатиків масонської ідеї, які використовували б її згідні з потребами, що пробудилися, національної свідомості: самі потреби були ще в зародку. От чому майбутні стовпи російського масонства, начебто Елагина, не бачили й могли бачити тоді в навчанні ордена нічого притягального. Для того, щоб масонство одержало широке поширення, щоб воно могло зробитися тим російським суспільним рухом, яким ми побачимо його згодом, насамперед потрібний був факт утворення першої російської інтелігенції, а для цього майбутнім її представникам стояв ще серйозну підготовчу пробу, їм довелося ще пережити глибоке внутрішнє потрясіння, випробувати жахливий стан щиросердечного роздвоєння й страждань від втрати колишньої щиросердечної цілісності: тільки тоді вони знову звернуться до забутого масонства, щоб у навчанні ордена знайти порятунок від їхніх сумнівів, що терзали, і щиросердечних борошн. Цією пробою було для російського суспільства насаджене руками освіченої імператриці з надзвичайною швидкістю охватившее широкі суспільні кола.

Як напрямок скептичне, вольтерианство не могло бути міцним у цей час росіянці, що пробуджується, думки; вона тільки ще починала жити й тим самим не могла направитися відразу по шляху руйнівного заперечення. Тому вольтерианство XVIII століття, що зненацька перервало природний хід суспільної думки, було тільки що легко прищепилася модою. Це було, хоча й поверхневим, але тривожним явищем, що сприяло широкому суспільному розбещенню. Глибока свідомість суспільної небезпеки й необхідності серйозної боротьби із тлетворним впливом “вольтерианства” і послужило тим грунтом, що породила перші кружки російської інтелігенції, а роль головного її знаряддя в цій боротьбі зіграло масонство. От із цього моменту масонство в Росії стає російським масонством, незважаючи на його іноземне походження й на іноземні форми; навіть зміст його було чужим, але воно було зігріто російським духом національної самосвідомості, що прокинулося, і тому може бути по всій справедливості названо першим ідеалістичним плином російської суспільної думки. У цьому, здається мені, і полягає величезна важливість нашого масонського руху в XVIII столітті. У плині майже десяти років від початку нового царювання масонство розвивається порівняно повільно, хоча й помітні деякі ознаки прагнення до більше міцної організації ордена шляхом зносин з Німеччиною: так, заснована в 1762 році ложа “Щасливої Згоди” одержала визнання й заступництво з боку берлінської ложі. У цей час майже скрізь проникнули в Європу так звані “вищі ступені”, і цей рух негайно відбився в Росії. Безпосередньо після запровадження в Німеччині тамплеерства, німецька її форма під ім’ям “Строгого спостереження”, була уведена й у Петербурзі. Вищі ступені цієї системи, з їхніми лицарськими одіяннями й прикрасами, користувалися серед російського дворянства більшим успіхом. Але серед кращої частини російської інтелігенції Строге Спостереження викликало зовсім негативне відношення. Тому ложі, що належали до тамплеерской системи, нерідко вироджувалися в “шумні праздненства”.

Теперішня Історія масонства в Росії починається лише в 70-х роках, коли одночасно виникають у нас дві масонські системи, пользовавшиеся великим успіхом. Ложі цих систем,- так званих Елагинской і Циннендорфской (шведсько-берлінської),- працювали в цей час у перших трьох ступенях “иоановского” або “символічного” масонства, що переслідувало мети релігійно-морального виховання людини. Російські масони працювали над очищенням від пороків гріховної людини. Така масонська мораль зробила благотворний вплив на суспільство, служачи в той же час реакцією проти модних читань західно-європейської скептичної думки

Головна роль у цей період історії російського масонства належить відомому Елагину, завдяки якому в російському масонстві знову початок переважати англійський вплив. Але незабаром “суспільству Елагинской системи” довелося зустрітися й вступити в боротьбу з новою формою, що проникнула в Росію, німецького масонства, з так званої Циннендорфской або, точніше й вірніше, шведсько-берлінською системою

Таким чином, на початку сімдесятих років у Росії відразу з’являються дві міцних масонських організації, які негайно вступають між собою в боротьбу за переважний вплив у країні. Це суперництво відразу виявилося для однієї йз сторін,- німецької зовсім непосильним. Тому німецькій ложі нічого не залишалося робити як звернутися до Елагину. А тому що відношення братів Елагинского суспільства до масонства не було досить серйозним, те Елагин легко піддався переконанням Рейхеля, глави німецької ложі, спокусившись обіцянками останнього постачити його щирими актами, у яких так бідував Елагин для своїх робіт і яких жагуче жадало його масонське серце. Як би те не було, але Рейхель блискуче виконав свій план: 3 вересня 1776 року відбулося з’єднання Рейхелевских і Елагинских лож, при чому Елагин відмовився від англійської системи й дав обіцянку ввести у своїх ложах роботи зі шведсько-берлінської системи

Рейхелю здавалося, що в Росію знову вертається щасливе століття Астреи, але його надіям не призначено було збутися, і верховенство шведсько-берлінської системи в Росії виявилося вкрай нетривалим. З’єднання Елагинских і Рейхелевских лож не пройшло без терть, у середовищі підлеглих їм братів відбувся розкол, що повів потім до нових шукань “щирого” масонства й до підпорядкування російських лож Швеції. Але дні шведсько-берлінської системи були полічені. Незабаром, з Берліна був присланий папір, у якій виражалося бажання заснувати нову Велику Національну ложу в Петербурзі. Елагин, повидимому, швидко розчарувався в цій системі й, імовірно, протягом найближчого років повернувся до англійського масонства

Подальша доля Елагинских лож невідома до самого їхнього закриття в 1784 р. По оповіданню масона Л…ра, російські ложі в цей період часу працювали зовсім безперешкодно, але в 1784 р., по невідомих причинах, роботи Елагинских лож були припинені за бажанням провінційного гросмейстера й за згодою членів лож, але без наказу з боку вищого уряду; внаслідок чого імператриця вдостоїла передати ордену, що вона, за сумлінність її членів уникати всяких контактів із закордонними масонами, при теперішніх політичних відносинах, харчує до них велика повага. Елагин відновив свої роботи лише в 1786 р. і при тім на нових підставах, про які мовлення буде нижче. У розглянутий мною момент перевага переходить на сторону нової, шведської системи, циннендорфство ж швидко зникає зовсім.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Масонство Повчальне