Максим Рильськ (Біографія)
Максим Тадейович Рильськ народився 19 березня 1895 року в місті Києві. Батько поета – український культурний діяч буржуазно-демократичного напрямку, автор ряду етнографічних і економічних робіт (“До вивчення українського народного світогляду”, “Студії над основами розвитку багатства” і ін.). Про Тадея Рильськом тепло озивався Михайло Коцюбинський. У листі до Володимира Гнатюкові 12 жовтня 1902 року він писав: ” чули, що вмер Рильськ… Варто помістити в “Віснику” його портрет і хотя-би коротка біографія. Це була надзвичайно
Будь щедрим, як сонце, як море, як вітер, як синь, У любові безмежної, у гніві не відай пощади, Слухай подих майбутніх, ясних, молодих поколінь, Одного бійся на світі: відстати від
Мати – селянка із села Романовка (тепер Житомирська область). Як згадує поет, його мати була “людиною безперечного природного розуму. Навчена чоловіком читати й писати, вона все життя багато читала, а любила особливо Толстого, зокрема “Ганну Каренину”. У селі Романовке (куди незабаром після народження поета переїхали його батьки), у суспільстві селянських хлопчиків пройшли дитячі роки Максима Рильська. Тут він відчув і полюбив красу природи, прийшов у замилування образною народною мовою, чудовими українськими піснями, учився розуміти життя. В убогих будинках своїх товаришів – сільських хлопчиків – майбутній поет бачив горе й бідність. Під час навчання в гімназії юний поет якийсь час жив на квартирі в Миколи Віталійовича Лисенко – геніального українського композитора. Рильський присвятив Лисенко свою “Пісню” (“Вийся, жайворонок, вийся”), що свідчить про сприятливий вплив великого композитора на молодого поета. Пізніше в статті “Лицар української пісні”, у віршах “Слово про рідну матір”, “Лист до колгоспників Каменського району Кіровоградської області” поет прославляє “сонце української музики”.
Одночасно молодий поет випробовував і негативне впливи “модної” на той час поезії декадентів. Їхні заклики тікати в мир “чистого мистецтва”, створювати літературу, “незалежну” від громадського життя, позначилися на тематиці й ідейному напрямку багатьох віршів збірника “На білих островах” (1910) – першої книги поета. Наступні книги Максима Рильська – “Під осінніми зірками” (1918),поема “Полісся” (1918), “Синя далечінь” (1922) – свідчення складних ідейно-естетичних розбіжностей у світогляді поета, його пошуків, творчих невдач і успіхів. Після закінчення гімназії Максим Рильськ учився в Київському університеті (спочатку на медичному, а потім на філологічному факультеті), що через обставини громадянської війни закінчити не зміг
В 1919-1920 р. Максим Рильськ працює вчителем української мови й літератури в селах Вчорайше й Романовка на Житомирській області. З 1920 року Рильськ працює вчителем у школах Києва, викладає українську мову й літературу на кафедрі Київського університету. В 1929 році цілком переходить на літературну роботу. Збірники добутків 20- их років – “Крізь буру й сніг” (1925), “Тринадцята весна” (1926), “Де сходяться дороги” (1929), “Гул і відгомін” (1929) – показують поступове художнє освоєння поетом радянської дійсності, “що навколо нас і в нас самих росте”, і заперечують старі эстетические канони (“Я утомився від екзотики”). Тут поруч із віршами, написаними в плані “чистого мистецтва”, є добутку, пронизані почуттям радянського патріотизму, любов’ю до людини, що створює мир соціальної справедливості
Творча біографія Максима Рильська нерозривно пов’язана з життям і боротьбою народу за перемогу. Книга “Знак ваг” (1932) означала, начебто друге народження поета. Сучасність стала головною темою його творчості. Поет знаходить нове відношення до дійсності, беручи за приклад для себе Володимира Маяковського – поета-трибуна, активного учасника життя. Для зображення нового життя поет шукає й нові образи, нове художнє слово. Відчуття високої відповідальності перед народом, бажання в яскравих художніх образах відтворити немеркнучу красу трудових здійснень своїх сучасників спонукували поета
Шукати слів кипучих і живих, Щоб повінь радості, борні, роботи Вони відбили… (“34-35”).
Поема “Марина” (1933), книги лірики ” Київ ” (1935), “Літо” (1936), ” Україна ” (1938), “Збір винограду” (1940) – важливі етапи творчого зльоту не тільки Максима Рильська, а й всієї української поезії. Настало пишне літо в Країні Рад і у творчості поета. Дозріли плоди революційних і трудових завоювань народу, вагомим, як добірне зерно, стало слово Максима Рильська. Художнім відкриттям пролунав вірш поета “Моя Батьківщина”, образне визначення краси й суті Вітчизни
Максим Рильськ оспівує в 30-х роках реальний гуманізм (“Чотири вірші”), показує простих радянських людей як теперішніх героїв і творців нового життя (“Голова сільради”, “Тодось”, “Вікна”). Він піднімає свій голос проти тих, “хто піднімає рід на рід і племена на племена” (“Народам миру”), кличе зміцнювати дружбу народів – порука нашої сили й непереборності (“Народам радянської землі”, “Моїй Україні”). У дні війни Батьківщина, “грудьми зустрічаючи руїни й погром”, “стократ рідніше” стала для серця поета (“Я – син Країни Рад”). Це обумовило високий пафос його віршів, посилення публіцистичних прийомів, поява нових жанрів, віршів-закликів (“До поляків”), віршів-послань (“Бійцям Південного фронту”, “Лист до українців в Америці” ).
Поет шукає “слова, гідних бійців” (“Бійцям”), розкриває їхню вірність свого патріотичного й військового обов’язку, красу їхньої душі й подвигів (“Воїн”, “Воїнові”, “На могилі героя”).
Слово поета, як рядовий воїн, стояло восени 1941 року на оборону нашої зореносної столиці (“Москва”), затверджувало безсмертя рідної України, “коли живе вона в міцній сім’ї великий, вільної, нової” (“Слово про рідну матір”).
Розвиваючи традиції великого Кобзаря, поет показує історичну спільність долі слов’янських народів, близькість їхніх культур, проводить думка, у якій фашистські орди не переборють волелюбних слов’ян:
И у ворожому не потонуть море Наші братні золоті човна (“Друзям по сполучнику”).
У післявоєнний час Максим Рильськ дав світової поезії нові художні цінності. Багато його віршів – це художнє відкриття всього того нового, що з’явилося в нашому житті, у психології народу, що зводить світлу будову комунізму. Вони пронизані почуттям ленінського гуманізму, служать твердженню на землі добра, миру, краси. Допитливість, невтомна спрага пізнання глибинних процесів життя, свого народу й народів миру – одна з характерних рис діяльності Максима Рильська. Він був великим шанувальником людини, відчував потребу зустрічатися з людьми, мав глибоку радість від цього. Поет багато подорожував. Він об’їхав Україну, Білорусію, Прибалтійські республіки, Закавказзя, побував у соціалістичних країнах Європи – Болгарії, Польщі, Чехословаччини, Югославії, а також у Франції, Бразилії. І отовсюду виносив багаті враження про людей, природу, мистецтво, історії народів, вивчав їхнє минуле й сьогодення, мрії й прагнення. “Не було ще поїздки,- пише поет у своїх спогадах,- яка б тією або іншою мірою не відбилася в моїх віршованих рядках…”.
Максим Рильськ – видатний учений. Багато років він працював директором Інституту мистецтвознавства, фольклору й етнографії Академії наук. За великий внесок у розвиток поезії, у теорію й практику перекладу, у розвиток літературознавства, фольклористики, мовознавства й мистецтвознавства Максим Рильськ вибраний в 1958 році дійсним членом Академії наук
Максим Рильськ пройшов складний творчий шлях, поки досяг вершин літератури реалізму, гармонійного злиття ідейності з високою народною простотою, красою художньої форми. Ця складність обумовлена багатьма причинами
(1 votes, average: 5.00 out of 5)