Краса й велич рідного слова в поетичній творчості Максима Рильська

Відношення до слова як до магічної сили – примітна риса поетичного таланта Максима Рильська. Хоча слово для всіх поетів є, так сказати, “матеріалом” для Творчості, але в українській літературі найдеться небагато таких, хто б його поважав і обожнював настільки, як Максим Тадейович Рильськ. Великий знавець рідної мови, він кожним віршем затверджував красу й велич українського слова. Чимало у творчій спадщині поета віршів, тематично присвячених проблемам рідної мови, яких у часи тотальної русифікації було ой як багато.

Як цивільну

акцію, спрямовану проти грубого тиску русифікаторів, знищення ними національної культури, сприйняли в Україні вірш Рильська “Рідна Мова “, уперше прочитаний автором на IV з’їздах українських письменників в 1959 році. Це добуток про нечувані страждання української мови, про глузування, що робили над нашим словом царьови блазні й кати, раби розуму й характеру, які прикладали всілякі зусилля, аби тільки запрягти мову великого народу в ярмо. Показуючи знущання імперських чиновників над українською мовою, поет звертає увагу на катування, що він випробовував: йому виривали мову, його озлоблено топтали, кидали
за грати. Наша мова була порубана, посічений, як герой стародавньої Думи Федір Безрідний. І все-таки він не загинув, вижив, зберіг свій дух велично^-гідний

Як гул сторіч, як шум століть, Як бури подих – рідна мова Весняні пахощі листків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовної основа

Порівняння живого слова народу з яскравою багатобарвною й непостійною веселкою не випадково, тому що в мові знаходить свій прояв вся розмаїтість навколишнього світу. У метафоричних вираженнях життя духовна основа, мова вогненний, народу віще слово розкривається величезна роль української мови в житті українського народу. В іншому своєму вірші “Мова” поет звертається до кожного українця, тому що переконано: який би не була язикова політика держави, якими б наполегливими не були заходу русифікаторів, доля української мови буде залежати від відношення до нього безпосередньо мовців: як втеча виноградної лози, плекайте мову… Автор призиває своїх сучасників і нащадків не засмічувати рідну мову, піклуватися про його чистоту, прислухатися до мови народу, тому що немає… мудрейших, чим народ, учителів; у нього кожне слово – це перлина… Рильський радить частіше заглядати в словник, уживати слова й вираження правильно, щоб мова була виразним і богатим. Вірш звучить як установка вчителя, мудре керівництва, як заповіт. Максим Рильськ був переконаний у надзвичайній здатності слова, особливо поетичного, впливати на свідомість людини. Про таємниці мистецтва поезії він міркує у вірші “Поетичне мистецтво”. Теперішня поезія – це така висока простота, таке єднання точних слів, які не приймають марнославства, лицемірства, будь-якої фальші. Теперішня поезія – це розкриття глибинної суті життєвих явищ. Так, звертаючись до художника, до себе самому, Рильськ проголошує:

Слова повинні бути покірні Почуттям і помислам твоїм, И рими повинні бути вірні, Як друзі в подвигу святому


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Краса й велич рідного слова в поетичній творчості Максима Рильська
«