Людина у творчості Стельмаха (за романом “Правда і кривда”)
Михайло Стельмах – цікавий самобутній талант, один з видатних художників слова. Одночасно – поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист. Жанровий і тематичний діапазон його творчості досить широкий, художня палітра на диво різнобарвна, приваблива; стиль його письма чарує, полонить читача. Одним з кращих його творів є роман “Правда і кривда”, адже його життєвий матеріал, гуманізм роблять його дорогим для всіх читачів.
Велика любов до свого народу, до рідної землі, до людини пронизує роман. Гуманістичні ноти
На сторінках “Правди і кривди” з ясною виразністю звучить тема людини і величі її духу, що перемагає в найтяжчих боях і труднощах – і там, де точиться безкровна, але не менш напружена боротьба за торжество людяності. Перемагає, як би тяжко не доводилось їй пробивати собі шлях за певних історичних
Основна тема роману – це показ життя українського села в останні роки війни та перше повоєнне літо; відбудова зруйнованого в часи війни колгоспу та подолання великих труднощів у відбудові народного господарства. Однією з головних ліній роману є життя і діяльність Марка Безсмертного, боротьба за відбудову рідного колгоспу, за торжество правди в житті, за налагодження життя колгоспників, за зміцнення їхнього добробуту.
Марко Безсмертний – це людина високої ідейної. переконаності, душевної чистоти та щирості. Йому притаманні любов до людей, уболівання за їхню долю і щастя, бажання правди і справедливості в усьому. Марко є непримиримим борцем за втілення правди в життя, він ворог всякої кривди. Своє життя Марко висловив у таких словах клятви: “Хоч би на яких вогнях довелося горіти мені, я буду до останку служити людям”.
Образ Марка розкривається протягом усього твору, з кожним розділом ми дізнаємося щось нове про нього. Марко пройшов сувору школу життя, тяжкий трудовий шлях. Орати, сіяти, милуватися землею, плодами своєї праці, жити по-людськи – ось мета в житті цього героя.
Провідна риса характеру Марка – людяність. Він хотів би, щоб усі люди були добрими, щирими і сердечними. До негідників, держиморд і п’явок типу Безбородька чи Киселя Марко ставиться як до ворогів, бореться з ними. Марко чуйний до людського горя. Ідучи полем серед хлібів, милуючись врожаєм, Марко думає: -… Наче все показує на врожай. Ой, як він зараз потрібний людям: хай за всі роки злигоднів у них на столі тепло ляже добрий хліб. Односельчани полюбили Марка як свого охоронця. Великий працелюб, Марко Безсмертний, до самозабуття віддавався громадській справі.
Михайлові Стельмаху належить одне” з провідних місць у розвитку української пожовтневої літератури. Секрет народності, широкої популярності Стельмахових творів слід шукати в його закоханості у світ.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)