Людина – от правда

На лісовій галявині оточене з усіх боків м’якою зеленою травою й високими багатовіковими соснами піднімається білокамінний будинок. Промені ласкавого літнього сонця безперешкодно проникають через масивні вікна, заливають сліпучим світлом мармурова підлога, отчого той починає переливатися. Тонкі, правильної форми колони, білосніжні стіни й позолочений купол розчиняють це сонячне світло

Саме таку лікарню бачив у своїх мріях актор. Чудова лікарня. Світло, чистота, їжа всі даром. Що ж це. Правда, у яку неможливо повірити, сон золотий або

несправджена мрія. Кожний персонаж п’єси М. Горького “На дні” по-своєму бачить цю казку й себе в ній. Однак, будучи під враженням своїх мрій, персонажі не розуміють один одного: сперечаються по всяких дрібницях, лаються, ображають інших мешканців нічліжки. Суперечки про правду тривають до самого кінця добутку

Людина так улаштована, що часом правда буває дуже гіркої для нього. Ми часом воліємо прийняти “приємну” неправду, ніж гірку правду. “А! Не терпиш правди!” кричить Діжа на Кліща

Нічліжники принижують один одного. Це проявляється в їхньому відношенні до навколишньої, у мовленні. Мешканці

нічліжки не розуміють, що, заподіюючи біль іншим, вони насамперед забруднюють свою душу. Один лише Лука проявляє жаль і повагу до навколишнім. Він є саме в той момент, коли нічліжники сперечаються про честь і совість. Ім’я Лука в перекладі означає “світлий”. І, дійсно, він начебто випромінює світло. Із приходом Луки суперечки переходять у бесіду нічліжників з мудрим старцем. Цей добрий мандрівник поважає всіх людей без винятку, його мовлення гідне благочестивої людини, однак погляд його часом різкий і осудливий

Лука чесний абсолютно з усіма персонажами. Ганна, дружина Кліща, з’являється в п’єсі мученицею. “Все життя тремтіла. Як би більше іншого не з’їсти.” “Помираю, от.” А Лука її утішає: “Ти вір!” “Господь гляне на тебе кротколасково й скаже: знаю Ганну цю! Ну, скаже, відведіть її, Ганну, у рай! Нехай заспокоїться. Знаю я, жила вона дуже важко. Дуже утомилася. Дай же спокій Ганні” Хіба Лука бреше. Звичайно ж, немає. Відповідно до християнської релігії після життя людин може потрапити в рай або в пекло. Мудрий старець, що здається навколишньої дивн і лукавим, насправді нікого не обманює. Адже безбожним Луку не назвеш. “Вір”, повторює він кілька разів протягом п’єси. Старець дає абсолютно правильну відповідь на питання Попелу, є чи Бог. “Коли віриш, є; не віриш, немає.” У Біблії сказано, що Бог “почиває” у душі віруючої людини. Невіруюч же сам віддаляється від Бога. Господь для нього стає недосяжним

Лука говорить правду Акторові: “Ти лікуйся! Від пияцтва нині лікують, слишь! Безкоштовно, братуха, лікуєте така вуж лікарня влаштована для п’яниць, щоб, виходить, даром їх лікуєте Визнали, бачиш, що п’яниця теж людині й навіть раді, коли він лікуватися бажає!” Звернемося до історії Росії: у багатьох великих містах, наприклад у Москві, Києві, Казані, уже на початку двадцятого сторіччя існували лікарні для п’яниць, причому лікування в багатьох з них було безкоштовне. Так чому ж тоді Лука не називає хоча б одне із цих міст. Мудрий старець дає Акторові надію, допомагає йому на час згорнути зі згубного шляху. Але Актор виявився слабкою людиною, дозволив думці Сатину восторжествувати над своїм власним. Згасла дороговказна зірка Актора, що допомагала йому йти до своєї мрії. Актор навіть із деяких часток гордості заявляв, що його організм отруєний алкоголем. Цілком можливо, що йому й не потрібно було лікуватися, досить було представляти у своїй уяві заповітну лікарню, до якого коли-небудь він зміг би дійти

Лука щирий у розмові з Васьком Попелом, коли пропонує синові злодія вбиратися з нічліжки в Сибір, знайти собі роботу. Чи правда, що в Сибіру може бути добре. Звичайно, правда. Але далеко не кожна людина здатна всупереч долі знайти своє місце в житті. Попіл, без сумніву, спритний, хитрий і навіть зухвалий. Для таких людей “золота сторона” і призначена. Старий вірить, що так і повинне бути. Ми не можемо затверджувати, що він бреше,. “І чого тобі правда боляче потрібна подумай-ка! Вона, може, обух для тобі”

Лука знає Сибір і тому може дати таку раду. Старий не винуватий у тім, що Васько Попіл цій раді не пішов, хоча й пропонував Наташе бігти з ним Всибирь.

Добрий старець утішає Настю: “Я вірю! Твоя правда, а не ихняяе Коли ти віриш, була в тебе теперішня любов, значить була вона!” Бубнов уважає, що старий бреше. Лука не сперечається, що Історія вигадана, але не заперечує сказаного. Мудрий старець бачить, що в душі Насті живе щира любов. Але її любов особлива це почуття, випробуване після образ і принижень. Лука вірить, що Настя здатна на любов, і в цьому його правда

Для Кліща правда це те розпачливе положення, у якому він виявився, безвихідність. “От правда! Роботи нате сили немає! Пристановища пристановища немає! Издихать надої” Лука ж говорить: “Вона, правда-то, не завжди по недузі людини не завжди правдою душу вилікуєш” Бути може, старець мав на увазі, що жити без можливості змінити свою долю нестерпно, людина не може занадто довго терпіти гіркої правди. Рано або пізно в його свідомості виникає надія на те, що коли-небудь він знайде своє місце в житті, свою праведну землю. Але пошук важкий і вимагає терпіння. Цієї землі немає на жодній карті, вона може бути тільки в людській душі. Лука щиро вірив в існування такої землі, даючи нічліжникам шанс знайти мету, сенс життя. Може, це були й “вигадки”, ” Казки “, “обман”, але Лука говорив від чистого серця, а виходить, не брехав

Красномовний монолог Сатину в четвертій дії. Він не розуміє, що Лука жодного разу не брехав, а жалував, співчував, говорячи тільки правду. Навіть якщо він і був не прав, він давав нічліжникам шанс зробити його слова правдою. Лука розумів, що мешканці нічліжки бояться завтрашнього дня, їхнє сьогодення похмуро, Майбутнє тривожно й темно. І як тільки минуле їм уже нічим не загрожує. Мудрий старець намагався перетворити нічліжників. А в тім, що йому цього зробити не вдалося, у першу чергу вина самих нічліжників., які підбурювали один одного до сумніву в істинності слів Луки

Правду кожний нічліжник розуміє по-своєму, надає цьому слову свій власний зміст

Говорять, істина народжується в суперечці. Однак є питання, на які людина поки ще не дав відповіді. Изза своєї недосконалості, зайвої любові до самого себе, небажання прислухатися до думки навколишніх часом нам буває важко відрізнити неправда від правди. За широкою стіною загальних фраз складно розглянути крупицю істини. Але коли це вдається, перед людиною відкриваються нові можливості, вона починає шукати сенс життя, прагнути пізнати істину

Напис “Людин, пізнай себе” на стіні древнього храму є повторюваний виклик кожній душі. “Людина от правда!” І кожний, хто зможе усвідомити цю просту істину, набутить впевненості у власних силах і знайде свій золотий сон


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Людина – от правда

Categories: Нові твори

Links