“Людина нiбито не лiтає… А крила має. А крила має!”
Людина сприймає птахів як в дійсності вищих істот. І в такому сприйнятті вкрай мало дивного. Птах може робити те, що людині непідвладне. Він може ось так запросто літати в небі, швидко переміщатися в просторі і добиратися з місця на місце. І зовсім не видно ще тих часів, коли людина зможе ось так з легкістю літати, як це роблять птахи. Звичайно, подорожі на літаку мають вкрай мало спільного з польотом птахів. Я думаю, що великий інтерес і частково заздрість до пернатим і служить ключовою причиною того, що люди порівнюють себе з птахами настільки
Ліні Костенко вдалося написати поезію, яка запам’яталася і запала в душу багатьом читачам. Вона написала, що людина нібито не літає, але має крила. Що ж за крила малися на увазі великою українською поетеси? Відповісти на це питання зовсім не складно, якщо уважно прочитати її дивовижне поетичне творіння. У ньому вона передбачала духовні крила людини, які можуть підняти його над сірістю буднів і в переносному сенсі наблизитися до птаха. Своєрідними людськими крилами є щирість, вірність, чесність, щедрість, працьовитість і навіть поетичність, яка, безумовно, була притаманна й самій поетесі.
Якщо
Людина дійсно не літає, але має крила. Це твердження було з легкістю доведене Ліною Костенко у своїй поезії. Завдяки прочитанню її творіння кожна людина може надихнутися на рух уперед, на покращення свого життя і пошук у ньому правильного місця. Саме це і може зробити кожну людину по-справжньому щасливою.