Притчі-поезії Ліни Костенко

Свого часу я дізнався на уроках літератури про жанр притчі. Відтоді притчі стали одним із найулюбленіших моїх жанрів. Мені подобаються ці лаконічні тво­ри, насичені глибоким змістом, який приховано у підтекст. А ще притчі дуже різ­номанітні. Наприклад, давні буддистські притчі дуже відрізняються від кумедних притч про Ходжу Насреддіна. Я прочитав досить багато притч, а тепер зіткнувся з поезіями, які дуже нагадують мені цей жанр. Звісно, твори “Крила” і “Чайка на крижині” Ліни Костенко є насамперед віршами, але особисто я бачу в них

ознаки притч. У цих текстах справжнії! зміст сховано за яскравою образністю, ште цінні ці твори насамперед змістом, внутрішньою мудрістю.

Найбільше мені подобається вірш “Крила”. Ліна Костенко використовує ві­дому метафору “крилатості” людини, “окриленості” натхненням чи ідеєю, але реалізує цю метафору в тексті оригінально й цікаво. Людина живе на землі й не здатна до польоту в звичайному розумінні, “А крила має. А крила має!” – за­перечує авторка. Душевний політ, знайомий кожному з нас, нічим не гірший за справжній політ. Він дарує ті самі враження, неповторне відчуття волі та духов­ної

висоти.

Політ людини, на думку поета, викликаний різними речами, крила в кожного зроблені зі свого “матеріалу”:

У кого – з вірності у коханні.

У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.

У кого – з щедрості на турботи.

У кого – з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Певно, не одразу людина може збагнути, з чого ж зроблені її крила, але відчут­тя піднесення виникає в певній ситуації, з якоїсь окремої причини. Крила твор­чості, крила кохання, крила мрії – усе це може підняти нас у повітря, тобто під­нести над буденністю, сірістю повсякдення.

Автор іакінчує вірш такими словами:

Людина нібито не літає..

А крила має. А крила має!

Варто прислухатися до цього і не ламати власних крил песимізмом, нещиріс­тю чи байдужістю.

Вірш “Чайка на крижині” продовжує тему крил і польоту. Чайка пливе на кри­жині, її несе потоком весняної води. На питання людини, чи не боїться вона, що крижина розтане, пташка відповідає:

Дивна людино! Я ж маю крила,

Нащо крилатим грунт під ногами?

Коли я обговорював цей вірш з однокласниками, виявилось, що кожен має власну інтерпретацію фіналу. Тут я ще раз переконався, що поезії Ліни Костенко близькі до притч: зміст їх, основна мораль неочевидні й доступні для розуміння тільки із умови уважного читання та розмірковування. Особисто я так розумію цей фінал: людина мусить мати крила (якусь найвищу духовну цінність), якщо в неї вони є – навіть тимчасова втрата “грунту під ногами” (тобто втрата чогось ма­теріального або стрімкі зміни в житті) не зламає її. Духовні цінності, крила надії допоможуть піднестися над проблемами.

VІсні сподобаюся читати поезії (для себе я визначив ці твори як притчі-поезії) Ліни Костенко. Багатозначність символічних образів, краса образної мови ро­блять їх цікавими для читачів. Я стільки разів перечитав ці вірші, що майже ви­вчив їх напам’ять і часто повторюю про себе рядки “Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Притчі-поезії Ліни Костенко

Categories: Шкільні твори

Links