“Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої”

Навіть у сучасний вік глобалізації і стирання кордонів між державами для людини немає місця приємніше, ніж її земля, будинок, де вона виросла. Вся справа в тому, що людина, на відміну від суспільства в цілому, змінюється не настільки сильно – всі діти наївні, сприйнятливі, практично у кожної людини найприємніші моменти пов’язані з дитинством і дорослішанням. Це по-своєму прекрасно, оскільки створює певні цінності, які можна з гідністю відстоювати протягом усього людського життя.

Нерідко можна помітити, як сильно ностальгують ті люди,

які виїхали з своєї рідної країни і більше не можуть в неї повернутися. У їх сумному становищі мало дивного, адже кожна людина до зрілого і літнього віку прагне повернутися туди, де вона виросла, адже з цим місцем у неї пов’язані найкращі спогади. Такими спогадами, наприклад, можуть бути спогади про похід до школи, про перших друзів і спільні веселощі з ними або навіть про перше для людини кохання. Якщо у людини було по-справжньому щасливе дитинство, наповнене всім перерахованим вище, то вона напевно захоче в зрілості або старості повернутися в ці місця, щоб нагадати собі про все те прекрасне, що там з нею відбувалося.

Незважаючи

на не найбільшу кількість прожитих мною років, я вже зараз можу сказати, що обов’язково постараюся повернутися на рідну землю. Життя – дуже непередбачуване явище, просто неможливо спрогнозувати, куди я потраплю, де буду далі вчитися, працювати і жити, бути може, що другим домом для мене стане якесь інше місто. Але я віддаю собі звіт в тому, що найприємніше, що зі мною відбувалося, мої перші враження, погляди на життя, отримані на вулицях рідних місць, вже ніколи не покинуть моє серце і будуть служити вічним нагадуванням про все самому добре й світле.

Я спілкуюся з іншими, більш зрілими та досвідченими людьми. Вони завжди рекомендують мені добре вчитися, але не забувати і про розваги, вони діляться зі мною своїм життєвим досвідом, розповідають про себе і про свої погляди на речі. Дуже часто від них я чую їхні спогади про молодість, яка була нерозривно пов’язана з їх рідним містом, в їхніх очах я бачу прагнення повернутися на батьківщину, де у них, образно кажучи, виросли крила, де вони подорослішали і повноцінно сформувалися.

На жаль, життя таке, що дуже часто молодим людям доводиться залишати рідні місця – переїжджати для навчання або для роботи. Звичайно, це неминуче, вдіяти з цим нічого не можна. Можна лише зберегти найкращі спогади про місця, де в тебе виросли крила, і рано чи пізно повернутися туди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

“Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої”