ЛУ СІНЬ
(1881 – 1936)
ЛУ СІНЬ (автонім: Чжоу Шужень – 25.09.1881, м. Шаосін, пров. Чжецзян – 19.10.1936, Шанхай) – китайський письменник.
Лу Сінь народився в сім’ї поміщика, через кілька років матеріальне становище родини різко погіршилося через хворобу і смерть батька Лу Сінь та арешт діда. У 16 років Лу Сінь закінчив школу, де здобув основи традиційної китайської освіти. Він вступив у Нанкінське мореплавне училище, навчальний заклад нового типу, створений за європейським зразком, але через рік пішов у гірничо-залізничну школу й у 1902 р. закінчив її.
Лу Сінь вперше познайомив китайських читачів із творами зарубіжних письменників XIX ст.: П. Б. Шеллі, Дж. Н. Г. Байрона, А. Міцкевича, О. Пушкіна. Чимало його перекладів китайською мовою вважаються кращими й до сьогодні. У цей самий час Лу Сінь ознайомився з працями Ф. Ніцше, А. Шопенгауера. Влітку 1909 р. вийшли друком дві збірки його оповідань.
Того самого року Лу Сінь повернувся на батьківщину і працював у навчальних закладах Шаосіня і Чанчжоу. Під час революції 1911 р. очолив загін, що підтримував порядок. Але революція не принесла очікуваних змін у життя людей. Лу Сінь поїхав у Пекін і на деякий час відійшов від громадської діяльності, працював у Міністерстві освіти.
Перші літературні твори Лу Сінь – короткі опоідання, написані давньою китайською мовою веньян. Після тривалої перерви (з 1911 до 1918) Л. С повернувся до літературної і громадської діяльності, брав участь у русі студентів та інтелігенції “4 травня”. У травні 1918 р. він опублі-кував оповідання “Нотатки божевільного”. Того самого року Л. С почав співпрацю з журналом “Сінь цініянь”. Приблизно тоді ж з’явилися перші оповідання Лу Сінь, написані розмовною мовою байхуа. Таким було і оповідання “Нотатки божевільного”, створене під враженням від творів М. Гоголя, герой якого приходить до розуміння того, шо у світі панують закони жорстокості й насильства, і його хвороблива свідомість не витримує цього відкриття.
У творчості Лу Сінь безліч дитячих образів. Саме з дітьми пов’язував свої сподівання китайський письменник, в них він бачив те світле, чисте начало, з якого може народитися на світ нове суспільство, що грунтується на законах добра та справедливості.
У 1919-1920 pp. Лу Сінь опублікував серію оповідань “Кун І-цзи”, “Ліки”, “Маленький випадок”. Тоді ж він почав читати курс історії китайської літератури в Пекінському університеті та педагогічному інституті, написав “Коротку історію китайської прози”. Створені в ці роки оповідання увійшли до двох збірок: “Клич” (“Нахань”, 1923) і “Блукання” (“Пап-хуан”, 1926).
У 1921 – 1922 pp. вийшла друком повість “Правдива історія А-К’ю”; у ній зазнала критики “теорія малих перемог”, коли внутрішня переконаність у власній вищості обертається зовнішньою пасивністю, нездатністю діяти; водночас у повісті відображена глибока віра письменника у красу духу китайського народу. Ця перша повість Лу Сінь багато в чому відмінна від творів традиційної літератури. Багатогранність, глибина образів, розмаїття стильових прийомів – характерні риси творів Лу Сінь.
У 1927 р. Лу Сінь опублікував збірку віршів у прозі, написаних у різні роки,- “Дикі трави”. Відтінки почуттів і бажань, мрії й спогади, фантазії та реальні події знайшли своє відображення в коротких замальовках Лу Сінь.
У 1926 р. Лу Сінь брав участь у політичних виступах студентів і потрапив до списків осіб, які підлягали арешту. Переховуючись, він поїхав у м. Амой, де працював над книгою спогадів “Ранкові квіти, зібрані увечері”, потім переїхав у Гуанчжоу, читав лекції в університеті Сунь Ятсена. У жовтні 1926 р. Лу Сінь перебрався у Шанхай, у цей час вийшов друком двотомник “Ганські та сунські повісті”, збірка публіцистичних статей “Ось і все”.
Лу Сінь брав активну участь у діяльності письменницьких організацій, у 1931 р. його обрали керівником Ліги лівих письменників Китаю. У 1931-1934 рр. вийшли друком серії книг Лу Сінь: “Інакодумці” та “Книга про оманливу свободу”, “Північні пісні на південний лад” і “Про погоду базікати не дозволяється” , у яких зібрані публіцистичні твори Лу Сінь за цей період.
Ведучи мову про публіцистичну спадщину Лу Сінь (десять збірок), слід відзначити різноманітну тематику його праць; важко знайти царину громадського життя китайського народу, про яку би не писав Лу Сінь. Майстерно володіючи мистецтвом полеміки, він достатньо різкий у постановці проблем, непохитний у пошуку рішень.
У 1936 p., незадовго до своєї смерті, Лу Сінь написав сатиричні казки, об’єднані у збірку “Старі легенди у новій редакції”, працював над перекладом поеми “Мертві душі” М. Гоголя. Лу Сінь захворів на туберкульоз і 19 жовтня 1936 р. помер. Уже за життя китайський письменник зажив світової слави, його твори перекладені багатьма мовами світу.
У перекладі Лу Сінь (з його доповненнями) у журналі “Сяоше юебао” (жовтень 1921) опубліковано розділ про українську літературу з 2-го тому книги німецькою мовою “Загальна історія літератури…” Г. Карпелеса (Берлін, 1891), що поклало початок перекладу творів Т. Шевченка та інших українських письменників китайською мовою. Л. С переклав “Заповіт” Т. Шевченка.
Українською мовою окремі твори Лу Сінь переклали І. Чирко, Л. Голубнича й ін.
А. Ардаб’єва
(1 votes, average: 5.00 out of 5)