АНТІН ЛОТОЦЬКИЙ
Донедавна ім’я визначного, талановитого і надзвичайно плідного письменника, журналіста, видавця, педагога і громадського діяча Антона Лотоцького було мало відоме сучасному читачеві.
Народився Антін Лотоцький 13 січня 1881 року в с. Вільховець поблизу Бережан, у сім’ї галицького педагога і письменника Лева Лотоцького. Батько часто оповідав дітям про відважні й трагічні сторінки нашої історії, і ці розповіді западали глибоко в душу малого хлопчини. У сім’ї Лотоцьких панувала творча атмосфера: батько був знаний у культурно-мистецьких
Батько-письменник мав безпосередній вплив на розвиток творчих здібностей сина, тому літературний талант Антона виявився дуже рано. Ще під час навчання в Бережанській гімназії, разом із братом Володимиром видав гумористичний журнал “Небилиці”. Та справжня слава прийшла до нього після виходу у світ чотирьох томиків “Історії України для дітей”, яка й зараз слугує підручником з історії для школярів діаспори.
Після закінчення
Перші його твори побачили світ, коли він був студентом. У 1936 році видавництво “Сині дзвіночки” у Рогатині видало його “Малу граматику української літературної мови”.
А. Лотоцький співпрацював із дитячим часописом “Світ дитини”, де започаткував курс англійської мови для наймолодших під рубрикою “Всі вчимося англійської мови”, а також постійну сторінку “Казки дідуся Тараса”, де у казковій формі розповідав біографії популярних письменників та артистів. Опублікував цикл краєзнавчих оповідань “Славко на мандрівках”, друкував свої історичні оповідання, якими зачитувались не лише діти, а й дорослі. Свої твори письменник підписував псевдонімами “Вуйко Тонцьо”, “Я. Вільшанко”, “Тото-Долото”, “Лотан”, “Само собою не Руданський” та іншими.
Працював у Рогатинській гімназії. З початком Першої світової війни влився в Легіон Українських Січових Стрільців, входив до складу “Пресової Кватири”, основними завданнями якої була культурно-освітня праця та створення літопису боїв і буднів УСС.
Після закінчення воєнних дій А. Лотоцький із великою енергією взявся до письменницької праці, як ніхто інший з українських письменників він зробив для розвитку українського історичного оповідання. Серед найвідоміших творів письменника – “Смертне зілля”, “Руслан і Либідь”, “Було колись на Україні”, “Княжа слава”, “Михайло-Семиліток”.
18 квітня 1946 р. правління Львівської організації Спілки письменників ухвалило рішення про прийом до Спілки А. Лотоцького.
28 травня 1949 року А. Лотоцький помер у Львові, де й похований.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)