Писав критик і про Гоголя. Історія відносин не дуже багата подіями, але виконана драмматизма. Бєлінського ніколи не зв’язували узи дружби з Гоголем. У січні 1842 року Гоголь віддає свій рукопис “Мертвих душ” Бєлінському, для надання останньої в Санкт-Петербургский комітет цензури, після невдачі в Москві. Це, мабуть, єдиний з випадків зближення критика з письменником. В 1847 році, коли до Гоголя дійшли різкі відкликання “Сучасника” на книгу “Обрані місця з переписки із друзями”у червні-серпні Гоголь написав відразу три листи Бєлінському
Спочатку
на його статтю в “Сучаснику”, потім у відповідь на знаменитий лист Бєлінського, що незабаром читала вся мисляча Росія. Ці листи свідчать про те, як не далекий був Гоголь від Бєлінського ідейно. Слово Бєлінського зачіпало його безпосередньо й глибоко. В 1839 році Бєлінський приймається за розбір комедії Грибоєдова й присвячує цьому майже половину статті “Горі від розуму”. Через 7 років після смерті великого критика Герцин опублікує лист Бєлінського Гоголеві в журналі “Полярна зірка” Влондоне.
В останній рік життя (1848) Бєлінський ще надрукує доповнення до своєму “заповіту”
– “Погляд на російську літературу 1848 року”. Згадуючи про своє перше знайомство з Бєлінським Достоєвський скаже: “Я застав його жагучим соціалістом і зізнається, що також жагуче “прийняв тоді всі навчання його”. Умер Бєлінський 25 травня 1848 року в Санкт-Петербурзі від туберкульозу, проживши всього 37 років. “Творча спадщина великого російського критика величезно. Бєлінський з’являється перед нами лицарем ідей революційної демократії, борцем за правдиве, реалістичне мистецтво, необхідне народу. Без спадщини чудового критика неможливо усвідомити багато найважливіших уроків російської класики, і насамперед – уроки гуманістичні, моральні, що зберігають своє значення й для нашого часу”. Бєлінський про Пушкіна Бєлінський був щирим генієм літературної критики, проницательней-шим суддею й цінителем талантів. Він завжди міг побачити й точно вказати те особливе, що відрізняє одного письменника від іншого
