Літературна критика: Тема школи для німецької літератури

Тема школи, традиційна для німецької літератури,- одна з наскрізних тем роману. Стара школа – вихідна точка шляхи героя, нова – знак корінного повороту в його житті, пов’язаного з поворотом історії. З перших же післявоєнних днів Література на сході Німеччини звернулася до проблем будівництва нового життя, виховання нової людини. Її шлях відзначений усе більше глибоким проникненням у сутність цього процесу – у перипетії боротьби нового зі старим і в конфлікти, породжені самим розвитком нового, у протиріччя усередині країни й у те,

як озивалися в житті республіки політичні події за її межами. “Наша література довела до свідомості читачів всі процеси, що відбуваються в нашому суспільстві, з усіма їхніми особливостями”, – говорила Ганна Зегерс.

Герман Кант мав всі підстави заявити в доповіді на з’їзді: “Ми вправі сказати, що були на своєму місці й намагалися виконати свій соціалістичний борг”. У перші післявоєнні роки тема будівництва нового життя звучало в літературі як тема вступу в нове життя, як її відкриття, її початок. Пафос добутків, присвячених цій темі, визначався в першу чергу прагненням затвердити переваги

й перспективи соціалістичного ладу перед капіталістичним. Тому нове рисувалося насамперед у протиставленні старому, як антитеза фашистському минулому Німеччини або ж соціальних порядків (“Рішення” А. Зегерс, “Розколоте небо” К. Вольф, “Тинко” і в певній мері “Оле Бинкоп” Э. Штритматтера). Але можна було б простежити, як акценти усе виразніше зрушувалися убік соціалістичної дійсності з її внутрішніми проблемами й можливостями, як входили в літературу нові Теми, конфлікти, характери


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Літературна критика: Тема школи для німецької літератури