Літературна діяльність Костянтина Михайловича Симонова
К. М. Симонов (1915 – 1979). Літературна діяльність Костянтина Михайловича Симонова була різноманітною. Він писав повісті й романи, публіцистику й п’єси, кіносценарії й літературознавчі дослідження. Однак починав Симонов з віршів, і довгий час у свідомості читача він був насамперед поетом. Те, що відбулося з його віршами в роки Великої Вітчизняної війни, – рідкий випадок у поезії. Їх знали все – на фронті й у тилу. Їх друкували в газетах, особливо охоче у фронтових, них читали по радіо й з естради. Не було людини в ті роки, що не знав би “Чекай
Але після війни Симонова почав займатися більше іншими видами літератури – поезія відійшла убік. І вже наприкінці творчого шляху він навіть сумнівався: “У мене, чесно говорячи, немає відчуття, що є поезія Симонова. Є деякі більш-менш популярні вірші. І є вірші, які я сам люблю. І є кілька віршів, які сполучають і те й інше…” Породжені війною, що несуть її конкретні прикмети, вірші Симонова звернені до загальнолюдських цінностей і
Не щоб знеславити когось, А щоб зазнати до дна, Зима сорок першого року Нам верною міркою дана Мабуть, і нині корисно, Не випустивши пам’ять із рук, Тією міркою, прямій і залізної, Перевірити кого-небудь раптом!
Симонов затверджував, що суть поезії в силі почуття. У його власних віршах ця сила, з’єднана з исповедальной щирістю й звернена до болючих крапок часу, створює неповторний поетичний стиль. Сьогодні з ім’ям Симонова-поэта по праву суперничає ім’я Симонова-прозаика. Його книги “Живими й мертві”, “Солдатами не народжуються” не загубилися серед інших добутків про війну. В останні роки життя К. М. Симонов працював над мемуарами “Очами людини мого покоління”. Довгі роки письменник перебував у самій гущавині найважливіших подій, і його оповідання “про час і про себе” становить особливий інтерес, має більшу цінність.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)