Ліцейська лірика Пушкіна
З перших ліцейських віршованих досвідів Пушкіна до 1813 року до нас нічого не дійшло. Але про їх згадують товариші Пушкіна по Ліцеї. “Як тепер бачу,- пише у своїх записках І. І. Пущин,- те пообідній клас Кошанского, коли скінчивши лекцію трохи раніше визначеної години, професор сказав: “Тепер, добродії, будемо пробувати пір’я: опишіть, мені, будь ласка, троянду віршами”. Наші вірші взагалі не клеїлися, а Пушкін миттю прочитав два четирехстишия, які всіх нас захопили. Жаль, що не можу пригадати цього першого поетичного його белькоту. Кошанский
Самі ранні, що дійшли до нас ліцейські вірші Пушкіна пристосовуються до 1813 року. Ліцейська лірика Пушкіна характеризується винятковим жанровим різноманіттям. Створюється враження свідомих досвідів молодого поета по освоєнню майже всіх уже представлених у поезії того часу жанрів. Це мало винятково велике значення
Все це разом узяте свідчить, з одного боку, про період свідомого учнівства Пушкіна по освоєнню більшості вже розроблених і росіянок, і західноєвропейською поетичною традицією ліричних форм, а з іншого боку – про неорганічність для Пушкіна майже всіх поетичних шаблонів, що ззовні прийшли до нього, від яких він згодом і незабаром починає звільнятися
У цей, початковий, період поетичного розвитку Пушкіна, коли вся істота його було повно радісним почуттям молодості й принадності життя з усіма її дарунками й насолодами, найбільш привабливими й, як йому тоді здавалося, найбільш властивому самому характеру його дарування, були традиції поетичної мадригальної культури XVІІІ століття, розчиненої гострим вільнодумством французького просвітительства
Молодому поетові було приємно зображувати себе віршотворцем, якому вірші даються без усякої праці:
ЧиМожливо у своє створіння, Угамувавши веселих думок шум, Тоді вперять холодний розум, Обробкою псувати небилиці, Плоди бродящие жвавих дум, И скорочувати свої сторінки?
Із цієї, що йде від галантної поезії XVІІІ століття, традицією починає сусідити інша, що також іде від XVІІІ століття,- державинская, поки ще сприйнята в її специфічно шкільному висвітленні й незабаром затихла, для того щоб відродитися в нових умовах і на іншій основі вже в роки творчої зрілості. У першу чергу це,- звичайно, “Спогаду в Царському Селі” (1814), з їх пафосом, що йде від військових од Державіна, оспівування слави російської зброї й блискучим відтворенням чисто державинской поетики
Різка зміна міжнародного й внутрішнього становища Росії після закінчення Вітчизняної війни спричинило не менш різку зміну відносини передового російського суспільства до царя, що й не сповільнило позначитися на наступній ліриці Пушкіна. Мінялося відношення й до Наполеона. Після його скинення європейські монархи на чолі з Олександр ром І організували “Священний сполучник” для боротьби проти начинавшихся в різних країнах революційних і національно-визвольних рухів. У цей час, особливо після смерті Наполеона (1821), його ім’я помалу починало здобувати в прогресивних колах західноєвропейських і російських суспільств інший зміст і вже протиставлялося “Священному сполучнику”. – Забувалося при цьому, що Наполеон сам у свій час знищив республіку й оголосив себе імператором. Нове осмислення особистості й діяльності Наполеона знайшло своє відбиття в цілому ряді добутків як західноєвропейської, так і росіянці лірики: у пушкінській оді на смерть Наполеона (1821), в “Нічному огляді” Жуковського ()836), в “Повітряному кораблі” Лєрмонтова (1840) і ін. Але зараз, для пятнадцатилетиего хлопчика Пушкіна Наполеон – тиран, а Олександр І – герой, що
. . .с посмішкою примиренья Грядет з оливою златой.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)