Один бідний селянин розв'язав обнести забором клаптик своєї землі. Але спочатку йому треба було зорати свою ділянку.
Проходив повз будинок бідняка багатій. Підійшов він ближче, запитав бідняка:
- Для чого ти землю копаєш?
Бідняк, не піднімаючи голови, витер піт із чола й з усмішкою відповів:
- Дід мій колись на цій землі пуд золота зарив, ось шукаю його.
Багатій пішов.
А бідняк тут. же став готовити дошки для забору. Побачила. це дружина, здивувалася:
- Ти ще не скінчив землю рити, а вже дошки готовиш? Відповів їй чоловік:
- Не хвилюйся, жінка, до ранку вся земля буде скопана.
Настала ніч. Багатій зі своїми домочадцями й слугами за ніч перерили всю землю бідняка у надії, знайти золото.
Над ранок, втомлені й злі, голіруч, повернулися вони додому.
А бідняк ранком огородив свій клаптик землі, присів відпочити на камінь і вдосталь посміявся над дурним і жадібним сусідом.