Розв'язали падишах і візир подивитися, як живе народ. Переодяглися вони у одяг дервішів, зайшли у одне село й зупинилися у будинку самотньої бабусі. Дивляться — бабуся до-рову доїть. Велике цебро наповнилося молоком. Подумав падишах і говорить візиру:
- Потрібно й за корову стягувати податок.
- Добре, — відповідає візир. - Будемо стягувати. Заночували вони у будинку бабусі. Прокинулися ранком, дивляться — бабуся знову доїть свою корову, і молока цього разу й полведра немає.
Дервіші запитали:
- Матінка, чому вчора ти надоїла ціле цебро молока, а сьогодні ледве половину цебра?
- Напевно, наш падишах недобрий погляд кинув на свій народ, — відповідала бабуся.
Мовчачи переглянулися падишах і візир, попрощалися й пішли. По дорозі падишах і говорить:
- Передумав я, візир, не треба стягувати податок за корову. Пройшов тиждень. Розв'язали вони знову зайти до тієї бабусі, Дивляться, а у дворі коштує цебро, повне молока. Не витримав падишах, запитав:
- Матінка, тому тепер твоє цебро повне молока?
- Виходить, падишах по доброму подивився на свій народ, — відповіла бабуся.