Багато доброго чули люди про Балули Зана, і один бідняк розв'язав піти до нього за радою:
- Мудрий Балул, ну що у мене за життя, ніяк не виб'юся з убогості, може, ти знаєш, що робити?
- Не горюй, куро, іди й посій насіння гарбуза. Посіяв бідняк насіння гарбуза й став чекати осені. Зібрав він великий урожай, і, який гарбуз ні розріже, у ній повно пшениці. Розбагатів бідняк, зазнався. Якось він знову прийшов до Балулу:
- Ну, Балул, поворухни мізками так скажи, що мені цього року посіяти?
Образився Балул, але стримався й порадив:
- Часник цей.
Посіяв зазнайка часник. Восени зібрав багатий урожай, розклав сушити на сонце, але отут, на його лихо, пішли дощі, і весь урожай загинув.
Та бідність знову привела його до Балулу.
Розповів він йому про своє горе. Вислухав його Балул і говорить:
- Пам'ятаєш, у перший раз ти назвав мене Мудрим Балулом, а потім розбагатів і зазнався. Зараз ти знову у мого порога, але цього разу я тобі не порадник.
Покаявся бідняк, так було вже пізно.