Муса-Пехамбар часто ходив у Клим-Алла. Коли він піднімався на гору Тур, гора піднімалася, а небо опускалося, і Муса-Пехамбар міг розмовляти із Творцем Всесвіту.
Одного разу Муса-Пехамбар прийшов побачити із Всевишнім.
- Я прагну тебе побачити, — зізнався він. - Почути тебе можна, але ніхто не знає, який ти. Ось я й прийшов спозирати тебе.
- Спозирати мене важко, — відповів бог. - чи Навряд хто зможе винести це. Але раз ти так прагнеш, повернися до мого голосу спиною й скажи, що ти бачиш?
Коли Муса-Пехамбар повернувся, то побачив за своєю спиною вершину гори Син. Запитав творець Мусу-Пехамбара:
- Що ти бачиш?
- Я бачу гору.
- А що це за гора?
- Не знаю.
Бог розмовляв з ним, а Муса дивився на гору. Тим часом бог зняв з особи покривало, і миттєве полум'я охопило вершину. Творець прикрив особу й запитав Мусу:
- Що ти бачив?
- Вогонь охопив усю гору, гора горить.
- Ось бачиш, якщо гора на такій відстані від мене загорілася, хіба людині винести споглядання бога? А над горою Син з тих пір завжди куриться димок.