Якось раз прийшов Балул на базар, бачить — багатій купив м'ясо й шукає носія, який відніс би м'ясо додому. Побачив багатій Балула, запитав:
- Балул, ти носій?
- Так.
- Можеш віднести це м'ясо до мене додому?
- Чому б і ні? - відповів Балул, але відразу запитав: — А куди нести, у твій постійний будинок або тимчасовий?
- Ну звичайно, у постійний, так побудує бог і тобі будинок, а чи знаєш ти, де я живу?
- Знаю, — відповів Балул, звалив на себе м'ясо й пішов прямо на цвинтар.
Помолився він богу, розкрилися двері усипальниці, увійшов він туди, а усипальниця світла, біла, як жилою будинок. Поклав Балул м'ясо па стіл і вийшов. Повернувся багатій увечері додому й говорить дружині:
- Хатун, дай мені поїсти. Накрила дружина стіл.
- А де м'ясо, яке приніс Балул? Ти чому його не приготувала? - сердито запитав багатій.
- Про яке м'ясо ти говориш? Ніякого м'яса Балул не приносив, — здивувалася дружина.
- Ну, виходить, Балул обдурив мене й відніс м'ясо до себе додому, — розв'язав багатій.
На інший день зустрів багатій Балула на вулиці, зупинив його:
- Балул, не думав я, що ти ошуканець і брехун. Якщо тобі потрібно м'ясо, сказав би мені, я купив би й для тебе. А так — недобре, забрал усе м'ясо й зник.
- Мені м'яса не потрібно. Ти адже сам сказав: Віднеси його у мій постійний будинок, я й відніс, а якщо не віриш, підемо, покаджу.
Вийшли вони за місто, прийшли на цвинтар, підійшли до усипальниці.
Помолився Балул богу, дверям відкрилися, і вони спустилися по сходах.
- Хіба це не твоє м'ясо? - звернувся Балул до багатія.
- Так, моє, але чому ти його приніс сюди?
- А пам'ятаєш, я запитав тебе, куди віднести м'ясо — у постійний твій будинок або тимчасовий? Ти відповів: У постійний. Так знай же, скільки б людей не жила на світі, постійний його будинок — усипальниця, а будинок, у якому ти живеш на землі, — тимчасовий. Ось я й приніс м'ясо у твій постійний будинок.