“Кримські сонети” А. Міцкевича (аналіз, тема, ідея, образи, історія написання)
Літо 1825 року для польського поета Адама Міцкевича було незабутнім завдяки подорожі до Криму. Він був вражений місцевою красою: контрастом моря та гір, дивовижною флорою та фауною. Під впливом побаченого поет вирішує написати збірку “Кримські сонети”.
Сонети Міцкевича вражають досконалістю форми та змістовою емоційністю. Недарма сам Пушкін відзначав їх та ставив в один ряд з сонетами Данте, Шекспіра та Петрарки.
Адам Міцкевич вважав, що за допомогою сонетної форми вірша можливо глибоко розкрити внутрішній світ людини.
“Кримські
Однією з головних тем є природа, яка розкривається Міцкевичем надзвичайно поетично. Її красу поет передає за допомогою метафор, вдалих епітетів. Читаючи збірку, ми ніби бачимо величні гори, бурхливе море, казкові кримські ландшафти. Особливо чарівно описує поет кримські ночі. Читач підпадає під вплив цих чарів, відчуває єдність людини і природи, вловлює звуки та запахи ночі. Природа в сонетах Міцкевича нерозривна
У відомому сонеті “Бахчисарай” Міцкевич пише про свої враження після прогулянки по давньому палацу кримського хана. Бахчисарай – колишня столиця кримських ханів. Це місце було окрасою всієї могутньої імперії. А зараз залишився лишень фонтан, що є символом вічності вільного духу людини від тиранії владарів та навіть від часу. Поет робить висновок, що ні слава, ні влада, ні навіть любов не є вічними під місяцем. Єдине, що залишається – це першооснова духовності: “Немає вас, а джерело дзвенить”.
В збірці також наявна тема подорожей. Важливим образом в сонетах часто виступає пілігрим. Таким чином “Кримські сонети” – це шлях самотнього мандрівника, який ділиться враженнями від прекрасного але чужого краю.
Головним мотивом циклу є сум людини, яка відірвана від своєї Батьківщини. Туга за рідною землею відчувається майже в кожному сонеті збірки. Міцкевич зазначає, що навіть трясовини рідної Литви йому миліші за кримські шовковиці. Такий сум поета пояснюється тим, що царський уряд вислав його з Литви з політичних причин.
Вся збірка пройнята ідеєю відданості своїй Батьківщині та ідеєю гармонії людини та природи. Сонети мають цікаву композицію: фоном слугує прекрасна природа Криму, а підтекстом є туга за Батьківщиною, глибокі філософські роздуми про життя.
Дуже цікавим є сонет “Пілігрим”. В ньому ліричний герой ділиться своїми враженнями від подорожі по Криму. Він порівнює півострів із “країною розкоші”, високо оцінює красу тутешніх жителів, говорячи про них “тут – лиця чарівні”. Але все одно герой невимовно сумує за Батьківщиною, говорячи “Чому ж у дальній край так хочеться мені”. Пілігрим розумом сприймає красу Криму, але серцем завжди з Литвою. Він більше радів би навіть рідній “трясовині” , ніж “цим шовковицям з їх ніжною красою”.
Сонети збірки пройняті не тільки пафосом боротьби та свободи, але й об’єднані образом самотнього мандрівника – пілігрима. Ліричний герой позбавлений можливості жити на Батьківщині, втратив товаришів та кохання жінки. Він відчуває себе приреченим на постійні мандри по далеким країнам. Герой прагне осмислити, чому йому випала така трагічна доля, віднайти свій шлях у житті. У нього надзвичайно багато душевних поривань, які хочуть знайти втілення. Пілігрим шукає в природі Криму співзвуччя своїм почуттям. В буремному морі чи у високих горах він бачить себе. В духовних пошуках героєві допомагає наставник Мірза. Він розкриває пілігриму символічний зміст мови, якою природа звертається до людини.
В сонеті “Буря” перед нами постають картини розбурханого моря. А в завершенні проголошується думка, що “щастя той у світі міг найти, хто друзів має ще, хто може ще молиться”. Цей сонет можна вважати знаковим, адже він найбільш виразно передає романтичний мотив бурі, яка для поетів-романтиків символізувала боротьбу за свободу. Образ морської стихії присутній і в творчості багатьох інших поетів романтичного напрямку – Пушкіна, Лермонтова, Байрона.
В основі сонета “Байдари” – згадка про чудову долину, яка веде до південної частини Криму. Поет розповідає про вершника, який мчить через ліси, гори та долини цілу ніч, аби дістатися до жаданого моря. Доїхавши, він з насолодою пірнає в обійми морської стихії. Таке єднання з природою призводить до миттєвого запаморочення головного героя.
Сонет “Аю-Даг” присвячено поетові Г. Олізару, відважністю якого захоплювався Міцкевич. Сила віршів молодого поета нагадувала йому міць хвиль, що штурмують берег. Тільки такі вірші, на думку Адама Міцкевича, могли зворушити читача, спонукати до дій.
Дуже яскравим є сонет про яструба. Він показує почуття поета у часи перебування у чужому оточенні. Автор порівнює себе з гордим, але підбитим яструбом, який відчуває небезпеку перебуваючи на чужині. Відчуття птаха – це почуття поета, якого вислано з Батьківщини: “Нещасний яструб! Бурі його збили з небес, у чужі закинувши краї”.
“Кримські сонети” мають довершену художню форму. Міцкевич вніс новаторські зміни у жанр сонета, які відобразилися не тільки на польській, але й на всій слов’янській літературі. Поет писав тринадцятискладовим віршем, поширив можливості рими, увів у польську мову нові слова. Новим було й те, що Міцкевич ввів у літературу пейзажну лірику у поєднанні з глибокими філософськими роздумами, розкриттям душевних терзань людини. Дещо новим був і ліричний герой – пілігрим, що подорожує чужими країнами і постійно сумує за Батьківщиною. Окрасою збірки є колорит екзотичного Криму.
“Кримські сонети” після видання відразу дістали широке визнання у читачів. Творчість автора стала зразковою для наступних поколінь поетів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)