“Кримські сонети” А. Міцкевича
До кримського циклу увійшли 18 сонетів А. Міцкевича. “Кримські сонети” – твори, особливі за своїм звучанням і глибиною думки, за мелодійністю й тематичною розмаїтістю. Смороду уособлюють внутрішній порив автора до рідної землі, від якої він був силоміць відірваний. Потрапивши на чуджу землю, спостерігаючи багатства чужої йому природи, в оточенні недругів, Адам Міцкевич зумів зберегти в уяві вроду рідної землі, яка підсвідомо проявляється в єстві ліричного героя його “Кримських сонетів”. Співає милується красою мармурового фонтана
Гробниця легендарної Марії Полоцької в Бахчисараї наводити Міцкевича на думку про спільність доль поета й прекрасної польської невільниці Керім-Прея. Порівнюючи красуню з трояндою, що зів’яла на чужині, Міцкевич бажає розділити її частку й бути похованим поруч.
Сонет “Байдари” присвячений поетом чудовій долині, через якові зазвичай в’їжджають до південного берега
За розповсюдженою версією, сонет ” Аю-Даг” А. Міцкевич присвятив поетові Густавові Олізару, точніше відважності молодого поета, що писав вірші так, як хвилі штурмують беріг. Саме такі вірші, на думку автора, залишають образ поета в народній пам’яті назавжди. І саме таким, незламним перед бурію долі та життєвими нероками залишився в нашій пам’яті великий польський співає, що поклав життя на служіння народу, – Адам Міцкевич.