Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Крила радості

Крила радості

Цвіла яблуня, та, що поблизу колодязя, цвіло зілля-романець на моріжку, а в долині, де зеленіє густа трава, навіть здаля виднілися в тій траві жовті кульбаби, сй-‘ нюваті сокирки і фіалкові медуниці, сонце сміялось у височині, розсіваючи навколо себе золоті бризки, пташки без угаву щебетали собі всі разом, і я літав над землею, як голуб.

Ні, не зовсім, як голуб, бо не розмахував крилами-руками і не здіймався над хатами занадто високо. Злегенька відштовхнувшись від землі, я ніби плив над дідовим подвір’ям і над косогором нашого саду, плив.

стійма, інколи нахиляючись трохи то в один бік, то в другий, плив у повітряній блакиті, купаючись у сонячних бризках і пташиному щебеті, і все в мені безгучно співало, дзвеніло, щебетало, і було мені так радісно, так весело й празниково, як ніде й ніколи на світі.

“Дивися, мамо, я лечу! Я справді лечу!”- вигукував я в мовчазному захваті, добре знаючи, що хоча голос мій не лунає, але слова мої мати почує неодмінно. Не почути мене вона просто не могла, я відчував це дуже добре. Але на порозі нашої хатини мама в таку хвилину чомусь не з’являлася ні разу, а з дідової хати теж чомусь ніхто не виходив: ні дід Дем’ян,

ні прабаба Ганна, то ніхто ніколи так і не побачив, як я літаю над землею і як мені тоді гарно, легко й весело.

II

Політавши трохи, я знову спускався на той-таки порослий споришем, зіллям-романцем моріжок, що на ко-согорчику біля дідової комори, зривав той романець і складав у пучечок, мовчки прислухався, як дзвенить бджолиним дзижчанням розквітла яблуня, сварився пальцем на волохатого джмеля, що взявся був кружляти поблизу, тихенько сміявся, що джміль, злякавшись мене, полетів ‘ кудись аж за колодязь, а потім, сміючись, підводився на ноги і знову здіймався над моріжком, над колодязем і навіть над яблунею.

Літаючи туди й сюди, пригадав, що, коли я вже розповідав матері, як я літаю і як мені від того гарно, вона сміялася і казала, що то мені приснилося. Ну, може, якогось разу й приснилося, не знаю – думав я, кружляючи повільно навколо дуба, що росте поблизу нашого порога,- але ж оце зараз я й справді літаю, і все піді мною справжнє: і моріжок, і цей дуб, і яблуня у цвіту, і дідів колодязь, глибокий, як ніч, аж на дванадцять, кажуть, сажнів. Тільки ж не бачить мене в цю мить ніхто, то, мабуть, знову не повірять, скажуть: приснилося.

А не полетіти я просто не міг, бо мене виповнювала радість, тож вона й підносила мене над землею і вже там, у височині, ставала подвійною, бо прилучався до неї захват від самого польоту, і було мені так гарно, що від зворушення я міг би сміятися й плакати разом. (О. Левада)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Чи може людина мати крила? (за поезіями “Чайка на крижині”, “Крила”) Поява поезій “Чайка на крижині” та “Крила” пов’язана з перебуванням поетеси Ліни Костенко в Польщі, зокрема в порту міста Щецин, та міркуваннями про смисл життя людини, ЇЇ призначення на землі. Лірична героїня спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступає весна, ламається крига. На одній із крижин жінка побачила чайку:...
  2. “Людина нiбито не лiтає… А крила має. А крила має!” Людина сприймає птахів як в дійсності вищих істот. І в такому сприйнятті вкрай мало дивного. Птах може робити те, що людині непідвладне. Він може ось так запросто літати в небі, швидко переміщатися в просторі і добиратися з місця на місце. І зовсім не видно ще тих часів, коли людина зможе...
  3. “Я ж маю крила…” (За поезіями Л. Костенко “Чайка на крижині” та “Крила”) О. СТОРОЖЕНКО, Б. ЛЕПКИЙ, Л. КОСТЕНКО, Б. ХАРЧУК, Е. ГУЦАЛО, Л. ПОНОМАРЕНКО – ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?” “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?” О. СТОРОЖЕНКО, Б. ЛЕПКИЙ, Л. КОСТЕНКО, Б. ХАРЧУК, Е. ГУЦАЛО, Л. ПОНОМАРЕНКО “Я ж маю крила…” (За поезіями Л. Костенко “Чайка на крижині” та “Крила”) З давніх-давен люди прагнули літати. Як відомо, літати можна реально й уявно: у небесних просторах і душею, помислами. Тому образ...
  4. “Осінь, у вирій не берм Моєї радості і світлої жури” Вона приходить, коли у шаленому галопі час раптом зупиняється, коли терези почуттів миттєво виходять з рівноваги і починають швидко-швидко коливатись в очікуванні незнаного, коли в калюжах життя відбиваються промені невловимої, трепетної радості, коли душа спалахує барвистими іскорками мрій і лине у світ Ромео і Джульєтти… Вона приходить, коли однієї неповторної...
  5. Людина – головний нерв творчої радості й печалі Івана Драча Тематика творчості Івана Драча, видатного поета сучасності, відомого державного і політичного діяча, різноманітна. Та про що б він не писав, у центрі його поетичної уваги завжди стоїть людина, її буття. Творче кредо поета – передусім бачити людину, адже творчість – це “спрага людяності. Мене пече щоднини спрага щастя для людини”....
  6. Людина – головний нерв творчої радості й печалі Драча Людина і природа – ця тема пронизує всю поезію Івана Драча. З одного боку, поета тривожить відчуття глобальних суперечностей, що нині надзвичайно загострилися. З іншого, він шукає гармонії між природою і машинною цивілізацією. Для поета ідеал майбутньої свободи і щастя людства – в його принципово новому, розумному і справді братньому...
  7. Дай, Бог, радості У нашій культурі є імена, коли при одному згадуванні про їх душу стрепенеться, начебто птах, і відкриється миру, сонцю, мелодіям. А серце заб’ється частіше, збудить бентежний рій думок, які полетять назустріч співакові, піснетворцеві, назустріч його пісенній музі. І саме таким ім’ям, як уже догадується читач, є наш соловей з Буковини...
  8. У щастя людського два рівних є крила… (II в.) Вітаючи один одного зі святом, з днем народження, з визначною подією, ми зичимо щастя. А що це воно таке, це щастя? Граматика говорить нам, що це абстрактна назва, отже, щастя – це щось нематеріальне, що не можна побачити очима чи відчути на дотик. Але чому ж воно таке важливе для...
  9. “У щастя людського два рівних є крила…” Вітаючи один одного зі святом, з днем народження, з визначною подією, ми зичимо щастя. А що це воно таке, це щастя? Граматика говорить нам, що це абстрактна назва, отже, щастя – це щось нематеріальне, що не можна побачити очима чи відчути на дотик. Але чому ж воно таке важливе для...
  10. Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” – гімн життю, пісня ніжності, радості й суму Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” відкрила низку “світлоносних книг”. Образ сонячних кларнетів – це і символ вічно юної природи, і втілення прагнень до всього сонячного, радісного, життєдайного. Павло Тичина у творах висловлює мрію про щасливе життя. І навіть бачачи людське лихо, не сумував, не впадав у розпач, бо ніколи не...
  11. “Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої” Навіть у сучасний вік глобалізації і стирання кордонів між державами для людини немає місця приємніше, ніж її земля, будинок, де вона виросла. Вся справа в тому, що людина, на відміну від суспільства в цілому, змінюється не настільки сильно – всі діти наївні, сприйнятливі, практично у кожної людини найприємніші моменти пов’язані...
  12. Братство свободи і радості – лірична поезія середніх віків Уявлення восьмикласників про ліричну поезію середніх віків розширюється знайомством із творчістю вагантів. Матеріал про них у підручникаххрестоматіях, на наш погляд, цілком доступний для самостійного опрацювання учнями, тому доцільно дати їм випереджувальні завдання у групах. Одна з них опрацьовує теоретичний матеріал за темою: “Братство свободи і радості”. Друга група готує виразне...
  13. Від журби до радості один крок, або Як написати твір за творчістю Олександра Олеся Олександр Олесь – це псевдонім Олександра Івановича Кандиби, який дала поетові його наречена Віра Свадковська в далекому 1906 році… Відбувалося це на березі Чорного моря. Те ім’я, що мені дала Ти У дні, осяяні Тобою, У сні і вільне, і крилате Літа і в’ється наді мною. Його прийму я в...
  14. Драч Іван Федорович Крила Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, кому – фотонні ракети, Кому...
  15. Портрет суспільства у “новорічній казці’ І. Драча “Крила” Поезію Івана Драча “Крила” не можна сприймати як іронічну “новорічну казку” – настільки глибинний підтекст криється за її зовні простим казковим сюжетом. Якщо замислитися над прочитаним, то зрозумієш, наскільки влучно викриває алегорія казки характер нашого суспільства. Поет окреслив його дуже своєрідно, показавши під образами-символами бажані новорічні подарунки, різноманіття матеріальних запитів...
  16. Крила Іван Драч Крила (Новорічна балада) Через ліс – переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові –...
  17. “В мене крила, в крові – огонь, в душі – любов” (поет Олександр Олесь) Тривалий час творчість видатного українського поета Олександра Олеся була мало відомою широкому колу читачів, адже він був поетом-емігрантом. Змушений виїхати за кордон у 1919 році, Олесь так більше і не побачив рідної землі, адже там його чекали не визнання і слава, а табори і загибель. Його поезія не вкладалася в...
  18. Крила – ІВАН ДРАЧ Скорочено (Новорічна казка) Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, кому – фотонні ракети, Кому – солі до бараболі, Кому – три снопи вітру в полі, Кому – пушок на рило, а дядькові Кирилові –...
  19. Скорочено КРИЛА – ІВАН ДРАЧ Новорічна казка Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому – солі до бараболі, Кому – три снопи вітру в полі, Кому – пушок на рило, А дядькові Кирилові –...
  20. “Людські крила за творчістю Ліни Костенко” За деякими творами Ліни Костенко стає повністю очевидним те, що ця практично легендарна українська письменниця була переконана, що кожна людина має крила. Більш того, в одному зі своїх творів вона прямо пише, що людина не літає, ходить по землі, але має крила. З усього цього стає зрозуміло, що функцію крил...
Крила радості
«
»