Короткий переказ роману Гончарова “Обломів”
Дві обставини творчої історії роману “Обломів” потрібно мати на увазі, щоб правильно зрозуміти, про що цей добуток. Першим опублікованим фрагментом роману в 1849 році став “Сон Обломова” – “увертюра всього роману”, проте, в остаточному тексті занявшая місце 9-й глави першої частини. “Сон” є осередком авторської думки вромане.
Друга обставина – перерва в писанні роману для участі в науковій і негласно дипломатичній експедиції на Далекий Схід на фрегаті “Паллада” як секретар начальника експедиції. Написана
В “Сні Обломова”
У першій частині роману мало дії (Обломів лежить на дивані й відмовляє візитерам, що кличуть у Петергоф), але в ній “згорнута” еволюція Обломова: дитинство із вселянням ідеї винятковості, навчання в пансіоні, але служити не смог, хоча винятковість свою теж не затвердив, зате мріє про подорож для споглядання шедеврів, а свою винятковість демонструє вбогому й примітивному Захарові. Гончарів підкреслює шкідливість фольклору у вихованні дитини: у ньому богатир перемагає без праці, чарівним образом. Зображення мешканців Обломовки епічно (у дусі Гомера або наших билин) гиперболизировано, таким же представлений і дрімаючий на дивані Обломів: навіть сплячий, що усе ще спить, він ще богатир. В Обломове загублені живий розум, чистота, доброта, правдивість, лагідність, гуманність до нижчестоящих, схильність до самоаналізу й самокритики, почуття справедливості. Він загруз в егоїзмі, що змітає всі ці якості. Обломів не випробовує необхідності розвивати їх у собі. Про це свідчить його “уявний” план реформ в Обломовке, що виражає інфантильність, архаїчність і консерватизм його поглядів на життя. Ясно, що Обломів залежить від Захара більше, ніж Захар (і інші кріпаки Захари) від нього. У той же час ідеали Обломо-ва допомагають йому бачити негативні сторони нового буржуазного укладу. На відміну від Штольца, спонукуваного прагненням до особистого успіху, Обломів, що вже має всі завдяки походженню й положенню, наполегливо вимагає вказати йому зміст праці, зміст і стимули для витрат здатностей і енергії. Він не бере під сумнів своє право на цю критику й неробство, тому що вважає ідеал Обломовки непорушною нормою. Для Штольца норма – буржуазне ділове життя Петербурга, тому він не критикує її й, як всі інші візитери, кличе Обломова Впетергоф.
У другій частині роману описується російсько-німецьке виховання Штольца, боротьба двох національних початків, так сказати, у його колиски. Випадково з її виникла сильна й гармонічна особистість (російська мати й педантичний німець-батько). Незважаючи на всі взаємні розходження, Штольц здатний зрозуміти Обломова. Це персонаж нової епохи, діяльний різночинець. У другій частині встає питання про шляхи прогресу російського суспільства. Критика Обломовим відсутності в прогресі значимих цілей, міцних спонукань, підтримувана його ідеалом ідилічної Обломовки, надає останньої актуальний суспільний зміст. Це змушує бачити в Обломове дворянського інтелектуала, “зайвої людини”, що имели в минулому, але утратили нині ідеали патріотичного служіння батьківщині, духовного дозвілля, думки й праці, подорожей по світлу, щоб у них сильніше полюбити батьківщина. Слово “обломовщина” вимовляє Штольц, позначаючи їм комплекс причин, що викликали параліч волі героя. Гончарів не розкриває їх прямо, але ясно, що це насамперед поміщицьке ледарство, зведене в ідеал і руйнуючу особистість. При цьому у всьому романі автор підкреслює, що обломовщина не є індивідуальна особливість його
Героя, але наслідок впливу всього суспільного настрою в цілому, вираження суспільного безладдя
Отже, перша частина обрисувала обломовщину, друга частина пояснила її. Герой вирішив поїхати подорожувати, але не поїхав, а закохався. І відразу ж продемонстрував споконвічну слабість своєї натури: Ольга активніше, практичнее. Любов Обломова піднесена, але отвлеченна, тут він схожий на Чацкого й Онєгіна. Друга частина закінчується літнім освідченням у коханні, третю частину містять осіннє загасання страсті, снігопад на Виборзькій стороні, хвороба Обломова, і з’являється вдова Пшеницина, друга героїня обломовского “роману”. Адже любов дворянина двоїста: абстрактно-романтична, цнотливо-духовна – до дворянке-невесте-ровне й грубо почуттєвого “панська” пристрасть до простолюдинки – економці, наложниці
На початку роману Обломовку замінила квартира на Горохової, тепер – будинок на Виборзькій. І знову повернемося до композиції роману (дуже струнка й логічної): перша частина з одним героєм – Обломів як такий, у друге й третьої – зіставлення його зі Штольцем (дворянин і різночинець) і Ольгою (пасивна й активна натури). У четвертій частині Обломів попадає в нове соціальне середовище й нову Обломовку – мир середніх чиновників і міського міщанства. І тут живуть діяльні-активні люди, їхньою працею тримається ця, теж патріархальна ідилія
В “Сні Обломова” селянська праця дана видали, тут – великим планом, але праця не селянський. З величезною художньою силою Гончарів відтворює поезію й моральність жіночої самовідданості в турботах про сім’ю, жіноча домашня праця
Ім’я Гафії Матвіївни Пшенициной Гончарів взяв з гоголівської “Одруження”, а по батькові – у своєї матері, що рано овдовіла, стала жити з паном, у будинку якого майбутній класик нашої літератури й одержав дворянське виховання. Самовідданість діяльних простолюдинок (Пшенициной і дружини Захара – Онисії) сполучається із себелюбною пасивністю чоловіків – це дві сторони патріархального ідеалу Обломовки. Неусвідомлена жертовність привабливої вдови і її осмислена творча праця (хоча б в області кулінарного мистецтва) в ім’я благополуччя ближнього висвітлюють нову Обломовку.
В останній частині роману герой проявляє нові риси характеру: вирішується одружитися з неровней. Йому добре серед простолюдинів і їхніх дітей. Ми бачимо дві сімейні “ідилії” – Обломова й Штольца. Але Ольга не задоволена своїм шлюбом, а Обломів умирає, тому що цей опоетизований побут приречений
(2 votes, average: 3.00 out of 5)