Голубина ніжність” Іллі Ілліча Обломова (По романі И. А. Гончарова “Обломів”)

1. Творчий шлях И. А. Гончарова. 2. “Обломів” очами критиків. 3. Лінія Обломів – Ольга Ильинская. 4. Філософський зміст роману. И. А. Гончарів, відомий критик і прозаїк, увійшов в історію російської літератури як блискучий побутописець і реаліст, що тяжіє до зображення психологічних і моральних колізій У його творчості знаходили своє відбиття “вічні” моральні проблеми: конфлікт особистості й суспільного лада, раціональне й духовне в людині, сенс життя й розвиток людини, суспільства, країни. Тема, червоною лінією минаюча через всю його

творчість, – “стан шумування”, переломний момент у житті суспільства, боротьба старого й нового в ньому.

Подібні переломні моменти історії, коли на світло з’являються “роздвоєні”, що належать і старого й нового часу характери, цікавили письменника із самого початку творчого шляху. Гончарова можна назвати художником, що володіє надзвичайно загостреної “моральною реакцією”. Постійно в його добутках звучать заклики до активних дій, спрямованим на поліпшення морального положення людини, заснованим на ідеях високої духовності й людинолюбства.

Гончарів починав свій творчий шлях з повістей

“Лиха болесть”, “Щаслива помилка”, “Іван Савич Поджабрин”. Однак, незважаючи на все жанрове різноманіття, критики визнають творчість Гончарова “романоцентричним”: програмні добутки цього письменника – романи, що становлять трилогію: “Звичайна історія”, “Обрив”, “Обломів”. “Обломів” є перлиною творчості Гончарова. Створювався він тоді, коли були вже написані “Звичайна історія” і “Фрегат “Паллада”” і письменник перебував на вершині розквіту творчих сил.

Роман писався довго, більше десяти років. Почалася робота над ним в 1846 році, глава “Сон Обломова” була опублікована в 1849 році. Завершено добуток в 1858, а опубліковано в 1859 році. Критика на появу роману відгукнулася негайно.

Практично всі зустріли новий добуток прихильно, однак думки про значення роману різко розділилися. Особливо багато суперечок виникло у зв’язку з образом головного героя – Іллі Ілліча Обломова. Н. А. Добролюбов у статті “Що таке обломовщина?” пише: “Ясно, що Обломів не тупа, апатична натура Але мерзенна звичка одержувати задоволення своїх бажань не від власних зусиль, а від інших, – розвила в ньому апатичну нерухомість і повалила його в жалюгідний стан морального рабства.

Рабство це так переплітається з барством Обломова, так вони взаємно проникають друг у друга й одне іншим обумовлюються, що, здається, немає ні найменшої можливості провести між ними якусь границю… Він раб свого кріпака Захара, і важко вирішити, що з них більше підкоряється влади іншого”. На його думку, Обломів – апатична й ледачий, останнє ланка в ланцюзі “зайвих людей” – Онєгіна, Печорина, Бельтова й Рудина.

На думку критика, він більше інших заражений корінним протиріччям між мрійністю й діяльністю Цікаво інша думка про головного героя. А. В. Дружинін: “Дарма багато з людей з надто практичними прагненнями підсилюються нехтувати Обломова й навіть кликати його улиткою: весь цей строгий суд над героєм показує одну поверхневу й бистропреходящую причепливість. Обломів люб’язний усім нам і коштує безмежної любові”. Повнота й складність характеру Обломова притягає до себе й дозволяє дійсно полюбити головного героя, адже головне в ньому не лінь і апатія, а “голубина лагідність”, з якої він дивиться на життя.

Ніяка бурхлива діяльність не виглядає привабливої в очах Обломова, при цьому його думки по будь-якому приводі – думка не тваринної істоти, що скотилася до рівня ледачого, а грамотної й тямущої людини, наділеного можливістю співпереживати. Однак думка останнього критика не довелося до двору в XIX столітті. Добролюбовская трактування героя довгий час залишалася самої популярної.

Але в міру вивчення образа Обломова, відкриття в його характері нових граней думка Дружиніна початок залучати все більша увага читачів і дослідників. Вирішити для себе, хто із критиків більше прав, читач може, уважно перечитавши фрагменти, пов’язані з лінією Обломів – Ольга Іллінська. Ілля Ілліч і Ольга Іллінська-Діаметрально про-товоположние люди Сенс життя, любові, сімейного щастя герої розуміють зовсім по-різному, однак обоє грають у долях один одного важливі ролі.

Обломів народився в селі Обломовка, благословенному куточку землі, там же він провів свою юність. Його виховала м’якість і спокій природи, пещення матері, казки няньки. Вирослий Ілля Ілліч зрозумів, наскільки він далекий від суєти світського суспільства, погоні за кар’єрою й грошима: “Чим я виноватее їх, лежачи в себе будинку й не заражаючи голови трійками й валетами?” Не одержавши можливості показати миру красу своєї душі, Обломів залишився будинку й прийнявся мріяти А в мріях він повністю розкривав всю складність характеру, стаючи дійсно гармонічною особистістю. Ользі, що він полюбив всією душею, Обломів віддав все своє “я”: “Встає він о сьомій годині, читає, носить кудись книги.

На особі ні сну, ні утоми, ні нудьги. На ньому з’явилися навіть фарби, в очах блиск, щось начебто відваги або принаймні самовпевненості. Халата не видать на ньому”. Що ж Ольга?

Далека від розуміння щирої душі Обломова, вона, з одного боку, зачарована “голубиною ніжністю” героя, що приковувала до нього багатьох. З іншого боку, взявши у свої руки життя героя, Ольга тішить себе не занадто гарними думками: “Вона вкаже йому ціль, змусить полюбити знову все, що він розлюбив, і Штольц не довідається його відвертаючи. І все це чудо зробить вона, така боязк, мовчазна, котрої дотепер ніхто не слухався, що ще не початку жити! Вона винуватниця такого перетворення!

” Відносини між Обломовим і Ольгою були із самого початку приречені на розрив, адже він любив її щиро й жагуче, а в її вчинках читався неприкритий розрахунок. Не зміна було потрібно Іллі Іллічу, а справжні почуття, тепло, турбота й пещення. Незважаючи на те що сам Обломів розуміє нещирість відносин, перервати їх першої вирішується Ольга. І в сцені розриву “голубина ніжність” Обломова стає каменем спотикання – неї докоряють Обломову, після чого в того підкошуються ноги: “Він у відповідь посміхнувся якось шкода, соромливо, як жебрак, якого дорікнули його наготою.

Він сидів із цією посмішкою безсилля, що ослабшав від хвилювання й образи; погаслий погляд його ясно говорив: “Так, я вбогий, жалюгідний, злиденний… бийте, бийте мене!..”” В Обломове позитивні якості нерозривні з лінощами й апатією. Але при цьому він не стає тягарем для суспільства, негативним персонажем, позбавленим духовності.

Цього героя необхідно сприймати у всій його складності й багатогранності, у якій і “голубиної ніжності” і апатичності повинне бути своє місце


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Голубина ніжність” Іллі Ілліча Обломова (По романі И. А. Гончарова “Обломів”)

Categories: Твори з української літератури

Links