Короткий переказ повісті Платова “У прекрасному і лютому світі”
У Толубеевском депо кращим паровозним машиністом вважався Олександр Васильович Мальцев. Було йому років тридцять, але він вже мав кваліфікацію машиніста першого класу і давно водив швидкі поїзди. Перший потужний пасажирський паровоз серії ІС довірили йому. Помічником до Мальцеву направили молодої людини. Костянтин – так звали хлопця – був невимовно радий призначення 8216, але сам Мальцев зустрів його досить байдуже: видно, не надавав значення тому, кого визначать йому в помічники. Перед кожною поїздкою Олександр Васильович обов’язково
Костя працював з Мальцевим близько року, коли сталася подія, круто змінило їх життя. Склад, який вони вели, запізнювався на чотири години. І диспетчер попросив Мальцева максимально надолужити згаяне па іншій ділянці дороги час. Склад йшов назустріч грозі, і вони бачили, як мечі блискавок вертикально впивалися в безмовну землю, а незабаром помітили курний вихор, що рухається прямо в лоб поїзду. Суха земля і степової пісок засвистіли і заскреготіли по залізному тілу паровоза, світло навколо потемнів, стало важко дихати. Паровоз з виттям пробивався вперед, в невиразний задушливий морок – у щілину світла, створювану лобовим прожектором. Раптом миттєвий синє світло спалахнув у вій Костянтина і мовби пронікдо самого Здригнувшись серця; він схопився за кран інжектора і подивився у бік Мальцева – той дивився вперед і вів машину, не змінившись в обличчі.
“Що це було?” – Запитав він кочегара.
“Блискавка, – відповів той.- Хотіла в нас потрапити, та трохи промахнулася”. Однак, до їх превеликий подив, Мальцев блискавки не бачив. Нарешті вони виїхали з грози і рухалися через принишклу, темну степ. Костя звернув увагу на те, що Мальцев став гірше вести машину, і вирішив, що той, напевно, втомився, але нічого не сказав йому, хоча було важко тримати в найкращому режимі роботу топки і котла, коли машину закидало. Втома Мальцева все-таки турбувала помічника і він став уважніше дивитися вперед – на шлях і на сигнали. На пульті напруга впало, але Мальцев чомусь не помітив цього. Виявилося, що вони пройшли червоний світлофор, а потім, ймовірно, не один попереджувальний сигнал колійних обхідників. Вони ледве не врізалися в товарний склад, який зупинився на перегоні. Мальцев ж не помітив нічого, бо, як виявилося, осліп. На другий день вони привели склад на свою станцію. Доповівши начальнику депо про подію, Костя відвів Мальцева під руку додому; той був надзвичайно засмучений і не пішов до начальника. Але біля будинку зір ніби стало повертатися до нього. Мальцева віддали під суд, і почалося слідство. Костю викликали до слідчого і запитали, що він думає про подію з кур’єрським поїздом. Він відповів, що Мальцев не винен, його осліпив близький розряд блискавки, його контузило, і нерви, які управляють зором, були пошкоджені. Слідчий запитав, чому ж Мальцев не бачив блискавки. Костя пояснив, що той осліп миттєво – від удару електромагнітної хвилі, що йде попереду світла блискавки. Світло блискавки – наслідок розряду, а не причина блискавки. Мальцев вже осліп, коли блискавка засвітилася, а сліпий не міг побачити світу. Костя дійшов Мальцеву і запитав його, чому той не покликав на допомогу, коли осліп.
“А я бачив, – відповів він.- Навіщо ти мені був потрібен? Я звик бачити світло, і я думав, що бачу його, а я бачив його тоді тільки при своєму розумі, в уяві. Насправді я був сліпий, але не знав цього “. Тепер Костя зрозумів, Що і після того, як машиніст осліп, він ще довго бачив світ у своїй уяві і вірив у його дійсність. Мальцева посадили у в’язницю. Костя, як і раніше їздив помічником, але вже з іншим машиністом. Взимку він був у свого брата, студента, який жив в університетському гуртожитку, і дізнався, що в університеті, у фізичній лабораторії, є установка Тесла для отримання штучної блискавки. І в нього з’явилася думка, як можна спробувати допомогти Мальцеву. Костя написав слідчому з проханням випробувати укладеного Мальцева на схильність його дії електричних розрядів. У випадку, якщо буде доведена схильність психіки Мальцева або його зорових органів дії близьких раптових електричних розрядів, справа Мальцева треба переглянути. Обласний прокурор погодився провести експертизу. Через кілька днів Костю викликали до слідчого. Тут він дізнався, що проведений експеримент підтвердив: Мальцев говорив правду. Але, на жаль, другого випадку його очі не витримали, і він знову осліп – швидше за все, вже назавжди.
Слідчий жалкував про проведену експертизу, так як довів невинність людини за допомогою його нещастя. Це була дуже дорога ціна. Мальцева відпустили. На наступне літо Костянтин здав іспити на звання машиніста і став їздити самостійно на паровозі серії СУ, працюючи на пасажирському місцевому сполученні. І майже завжди, подаючи паровоз під склад, який стояв біля станційної платформи, він бачив Мальцева, що сидів на лавці фарбованої. Спершись на палицю, він звертав у бік паровоза своє пристрасне, чуйне особа з спустілими сліпими очима і жадібно дихав запахом гару й мастила. Втішити його було нічим. Він змарнів, постарів за останній час і гнав від себе геть усіх, хто хотів потішити його доброзичливими словами. Костянтин вирішив взяти його з собою в поїздку. Коли поїзд рушив, він посадив Олександра Васильовича на своє місце машиніста, поклав одну його руку на реверс, а іншу на гальмівний автомат. Накрив його руки своїми. Він водив руками, як треба, і руки Мальцева теж працювали. Колишній кращий машиніст сидів мовчки і слухався, насолоджуючись рухом машини, вітром в обличчя і роботою. Він зосередився, забув своє горе сліпця, і лагідна радість освітила виснажене обличчя цієї людини, для якого відчуття машини було блаженством. Колишній довершений майстер машини прагнув перемогти в собі недолік зору і відчувати світ іншими засобами, щоб працювати і виправдати своє життя.
На зворотному шляху на перегоні включився жовтий світлофор. Костянтин дивився на свого вчителя стайним очікуванням. Мальцев раптом встав з місця, простягнув руку до регулятора і закрив пар. “Я бачу жовте світло”, – сказав він, повернувши рукоятку гальма, – і заплакав. Костянтин підійшов до нього і поцілував: “Веди машину до кінця. Ти бачиш тепер весь світ! ” Мальцев вже без чиєї-Якої допомоги довів машину до місця. Після роботи вони прийшли до Мальцеву на квартиру, де просиділи всю ніч. Костянтин боявся залишити його одного, як рідного сина, без захисту проти дії раптових і ворожих сил нашого прекрасного і лютого світу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)