Короткий переказ п’єси Сартра “Мухи”

На головній площі Аргоса коштує обліплена мухами статуя Юпітера, Відмахуючись від більших жирних мух, входить Орест. З палацу несуться страшні крики. П’ятнадцять років тому Клитемнестра, мати Ореста й Электри, і її коханець Эгиоф убили їхнього батька Агамемнона. Эгисф хотів убити й Ореста, але хлопчикові вдалося врятуватися. І от тепер вихований у далеких краях Орест із цікавістю вступає в рідне місто. Входить переодягнений городянином Юпітер. Він роз’ясняє Орестові, що сьогодні день мертвих, і крики означають, що церемонія почалася:

жителі міста на чолі із царем і царицею каються й молять своїх мерців простити їх.

По місту ходять слухи, що син Агамемнона Орест залишився живий, До речі, зауважує Юпітера, якби він випадково зустрів цього Ореста, то сказав би йому: “Тутешні жителі більші грішники, але вони вступили на шлях спокути. Дайте їм спокій, парубок, дайте їм спокій, поставтеся з повагою до борошн, які вони на себе прийняли, ідете подобру-поздорову. Ви непричетні до злочину й не можете розділити їхнього покаяння. Ваша зухвала невинність відокремлює вас від них, як глибокий рів”.

Юпітер іде. Орест у розгубленості: він не знає, що відповісти

незнайомцеві, місто, де він по праву міг бути царем, йому чужий, йому немає в ньому місця. Орест вирішує виїхати

З’являється Электра. Орест заговорює з нею, і та розповідає чужоземцеві про свою ненависть до Клитемнестре й Эгасфу. Электра самотня, у неї немає подруг, її ніхто не любить. Але вона живе надією – чекає однієї людини…

Входить цариця Клитемнестра. Вона просить Электру облачитися в жалобу: незабаром почнеться офіційна церемонія покаяння. Помітивши Ореста, Клитемнестра дивуються: мандрівники, як правило, об’їжджають місто стороною, “для них наше покаяння – чуму, вони бояться зарази”.

Электра глумливо попереджає Ореста, що привселюдно каятися – національний спорт аргивян, всі вже напам’ять знають злочини один одного. А вуж злочину цариці – “це злочину офіційні, лежачі, можна сказати, в основі державного устрою”. Щороку в день убивства Агамемнона народ іде до

Печері, що, як говорять, повідомляється з пеклом. Величезний камінь, що закриває вхід у неї, відвалюють убік, і мерці, “як говорять, піднімаються з пекла й розходяться по місту”. А жителі готовлять для них столи й стільці, стелять постелі. Втім, вона, Электра, не збирається приймати участі в цих дурних іграх. Це не її мерці

Электра йде. Слідом за нею, побажавши Орестові скоріше забратися з міста, іде й Клитемнестра. З’являється Юпітер. Довідавшись, що Орест зібрався їхати, він пропонує йому пари коней за подібною ціною. Орест відповідає, що передумав

Народ юрбиться перед закритою печерою. З’являються Эгисф і Клитемнестра. Відвалюють камінь, і Эгисф, ставши перед чорною дірою, звертається до мерців з покаянним мовленням. Зненацька з’являється Электра в кощунственно білому платті. Вона призиває жителів припинити каятися й почати жити простими людськими радостями. А мертві нехай живуть у серцях тих, хто любив їх, але не тягнуть їх за собою в могилу. Отут брила, що закривала вхід у печеру, з гуркотом котиться вниз. Юрба ціпеніє від страху, а потім рветься розправитися з підбурювачкою спокою. Эгисф зупиняє розлютованих городян, нагадавши їм, що закон забороняє карати в день свята

Усі йдуть, на сцені тільки Орест і Электра, Электра палає спрагою мести. Відкрившись сестрі, Орест починає вмовляти її відмовитися від помсти й виїхати разом з ним. Однак Электра непохитна. Тоді, бажаючи завоювати любов сестри й право на громадянство в наскрізь пропахлою мертвечиною Аргосе, Орест погоджується “звалити на плечі тяжкий злочин” і позбавити жителів від царя й цариці, які насильно змушують людей увесь час пам’ятати про свершенних них злодіяннях

У тронному залі палацу коштує моторошна закривавлена статуя Юпітера. У її підніжжя ховаються Орест і Электра. Навколо рояться мухи. Входять Клитемнестра й Эгисф. Обоє смертельно утомилися від ними ж придуманої церемонії. Цариця йде, а Эгисф звертається до статуї Юпітера із проханням даровать йому спокій

З темряви з оголеним мечем вискакує Орест. Він пропонує Эгисфу захищатися, але той відмовляється – він хоче, щоб Орест став убивцею. Орест убиває царя, а потім рветься в кімнату цариці. Электра хоче його удержати – “вона вже не може ушкодити…”. Тоді Орест іде сам

Электра дивиться на труп Эгисфа й не розуміє: невже вона цього хотіла? Він умер, але разом з ним умерла і її ненависть. Лунає крик Клитемнестри. “Ну от, мої вороги мертві. Багато років я заздалегідь радувалася цій смерті, тепер лещата стисли моє серце. Невже я обманювала себе п’ятнадцять років?” – вопрошает Электра. Вертається Орест, руки в нього в крові. Орест почуває себе вільним, він зробив добру справу й готовий нести тягар убивства, тому що в цьому тягарі – його воля

Рої жирних мух оточують брата й сестру. Це эринии, богині каяттів совісті. Электра веде брата у святилище Аполлона, щоб захистити його від людей і мух

Орест і Электра сплять у підніжжя статуї Аполлона. Навколо них хороводом розташувалися эринии. Брат і сестра пробуджуються. Немов величезні гнойові мухи, починають пробуджуватися эринии.

Глянувши на сестру, Орест із жахом виявляє, що за ніч вона стала дивно схожа на Клитемнестру. І це не дивно:

Вона, як і мати, стала свідком страшного злочину. Потираючи лапки, эринии в скаженому танці кружляють навколо Ореста й Электри Электра шкодує про вчинений, Орест умовляє сестру не каятися’ щоб відчути себе остаточно вільним, він бере всю відповідальність на себе

Юпитер, ЩоВвійшов, утихомирює эриний. Він не збирається карати Ореста й Электру, йому просто потрібна “крапелька каяття”. Юпітер переконує Электру в тім, що вона не хотіла вбивати, просто в дитинстві вона увесь час грала в убивство, адже в цю гру можна грати однієї. Электре здається, що вона починає розуміти себе

Юпітер просить Ореста й Электру відректися від злочину, і тоді він посадить їх на трон Аргоса. Орест відповідає, що він і так має право на цей трон. Юпітер зауважує, що зараз всі жителі Аргоса чекають Ореста біля виходу зі святилища з вилами й дрюками, Орест самотній, як прокажений. Юпітер жадає від Ореста визнання своєї провини, але той відмовляється. Юпітер сам створив людини вільним. А якщо він не хотів цього злочину, те чому він не зупинив караючу руку в момент здійснення злочину? Виходить, містить Орест, на небі немає ні добра, ні зла, “там немає нікого, хто міг би веліти мною”.

Воля Ореста означає вигнання. Орест згодний – кожна людина повинен відшукати свій шлях. Юпітер мовчачи віддаляється. Электра залишає Ореста. Ледь вона ступає на коло, на неї накидаються эринии, і вона волає до Юпітера. Электра кається, і эринии відступають від її. Эринии зосередили вся своя увага на Орестові. Двері у святилище розорюються, за ними видна розлютована юрба, готова в жмути розірвати Ореста. Звертаючись до городян, Орест гордо заявляє, що бере на себе відповідальність за доконане вбивство. Він пішов на нього заради людей: взяв на себе злочин людини, що не справились із його тягарем і переложившего відповідальністю на всіх жителів міста. Мухи повинні нарешті перестати гнітити аргивян. Тепер це його мухи, його мерці. Нехай городяни спробують почати жити заново. Він же залишає їх і веде за собою всіх мух. Орест виходить із кола й віддаляється. Эринии із криками кидаються за ним

Е. В. Морозова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Короткий переказ п’єси Сартра “Мухи”

Categories: Скорочені твори

Links