Короткий переказ п’єси “Це трапилося у Віші”
Дія розвертається у Франції в 1942 р. Камера попереднього висновку. На лаві сидять кілька чоловіків і хлопчик років п’ятнадцяти, на особі кожного – тривога й страх, всіх їх схопили прямо на вулиці й доставили сюди німецькі солдати. Затримані губляться в здогадах – що це, перевірка документів або що-небудь гірше? У художника Лебо прямо на вулиці виміряли ніс. Ловлять євреїв? Сам він припускає, що всіх їх, швидше за все, направлять на примусові роботи в Німеччину. Робітник Байяр чув, що останнім часом у Тулузі влаштовують облави на євреїв. А
Актор Монсо, життєрадісний парубок, недовірливо качає головою. При чому отут концтабір? Чимало народу їде на роботу в Німеччину добровільно – усі одержують подвійний пайок. Але Байяр качає головою: вагони з людьми замкнені, відтіля б’є в ніс сморід – добровольців так не замикають
Маршан, добре одягнений ділок, тримається гидливо, не приймає участі в загальній розмові й часто поглядає на годинники. Углядівши в коридорі майора й професори Гофмана, він заявляє, що повинен першим увійти в кабінет, тому що квапиться в міністерство постачання.
Дискусія відновляється. Легковірний Монсо як і раніше малює райдужні перспективи: його кузена послали в Освенцим, і той пише, що дуже задоволено, його там навіть навчили класти цегли. Байяр морщиться: фашистам довіряти не можна, краще з ними зовсім не мати справи
Серед затриманих – князь фон Берг. Це викликає здивування у всіх, особливо в психіатра Ледюка. Тому завжди здавалося, що аристократія підтримує будь-який реакційний режим. Тло Берг спокійно пояснює йому, що, звичайно, деякі підтримують, але багато хто дорожать ім’ям, сім’єю й не хочуть ганьбити їх коллаборационизмом. фашизм – найбільший вибух хамства, і хоча б тому не може знайти союзників у теперішніх аристократів. Витончені люди не можуть переслідувати євреїв, перетворювати Європу втюрьму.
Двері кабінету відкривається, відтіля виходить, задкуючи, Маршан, він тримає в руці пропуск. У затриманих зажеврілася надія – адже Маршан явно єврей, а його все-таки відпустилися
Монсо радить усім триматися поуверенней, не виглядати жертвою – у фашистів особливий нюх на приречені. Треба змусити їх повірити, що ти не ізгой
А от марксист Байяр уважає, що пристосовуватися, вивертатися – ганебно. Проклята буржуазія продала Францію, впустила фашистів, бажаючи знищити французький робітничий клас. Щоб почувати себе сильним, треба опиратися на передову комуністичну ідеологію
Ледюк намагається сперечатися з Байяром: хіба ідеологія може допомогти, коли тебе катують, заподіюють фізичний біль? А фон Берг, широко розкривши ока, безпосередньо запитує: хіба більшість фашистів не з робітників? Аристократ, на відміну від Байяра, робить ставку на особистість – тільки сильної особистості не можна задурманити голову помилкової ідеєю
Викликані після Маршана Байяр і офіціант назад не вертаються, Серед затриманих повзе слух, що в кабінеті кожного змушують спустити штани – перевіряють, чи не обрізаний, і, якщо ти єврей, відправляють у концтабір і спалюють впечи.
Рішучий Ледюк пропонує спробувати бігти, його підтримують Лебо й хлопчик, якого мати послала, у ломбард закласти обручка
Процедуру перевірки документів і наступного огляду проводять майор, капітан і професор. Капітан і професор – закінчені антисеміти, і в них не виникає ніяких сумнівів у правильності власних дій. Майор же – новачок у цій справі, вона тільки що прибув із фронту, і його явно шокує те, чим йому проходиться займатися. Зрозумівши, що затримані замислили втечу, вона попереджає Ледюка, що їх стереже зовсім не один вартовий, як вони припускали, – на вулиці теж коштує збройна охорона
Люди поступово, один за іншим, зникають за дверима кабінету. У камері залишаються тільки Ледюк і фон Берг. Останній намагається розвіяти тотальний песимізм психіатра – не всі люди погані, у світі багато по-справжньому чималих людей. Ледюк, не сумніваючись в особистій порядності аристократа, упевнений, що той не може не радуватися, що фашисти відпустять його, переконавшись у помилці. Це твердження глибоко ранить фон Берга. Сам він почуває відразу навіть до побутового антисемітизму, а коли в нього в Австрії заарештували трьох музикантів з його власного оркестру й, як він згодом з’ясував, знищили, фон Берг був близький ксамоубийству.
Ледюк просить, щоб князь повідомив його сім’ї, що з ним трапилося. У них було надійне вкриття, але в дружини сильно розболілися зуби, от він і пішов у місто за ліками, той^-те-отут-те його й схопили. У кабінет викликають фон Берга й майже відразу ж випускають, вручивши пропуск, що аристократ без коливання вручає Ледюку. Сьогоднішній досвід навчив фон Берга: щоб совість була спокійна, мало співпереживати, випробовувати почуття провини, треба діяти, робити вчинки. Ледюк коливається лише мить, потім, взявши у фон Берга пропуск, зникає вкоридоре.
Двері відчиняються, виходить професор. Він викликає наступного, але, побачивши нерухомо сидячого на лаві й дивиться в порожнечу фон Берга, все розуміє й здіймає тривогу. Наприкінці коридору з’являються четверо нових людей – нові арештовані. Їх женуть детективи. Арештовані входять у камеру й сідають на лаву, озираючи стелю й стіни. У них ще все спереду.
В. И. Бернацкая
Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття. М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)