Конспект уроку – ПЛАЧ ЗА ПАСТОРАЛЛЮ ХХ СТОРІЧЧЯ ЛІНИ КОСТЕНКО
Мета: через високохудожнє слово великої поетеси передати глибину материнської трагедії і перейнятися співчуттям до незмірного людського болю.
Обладнання. Репродукція зображення Богоматері з дитям, свічки.
ХІД УРОКУ
1. Вступне слово вчителя.
– Сподіваюсь, що на сьогоднішньому уроці у ваші душі ввійде великий жаль, від якого стрепенеться серце і вже завжди озиватиметься світлим співчуттям до всякого горя.
Страшне відлуння війни описане Ліною Костенко і нині стукає незалікованою бідою в Карабасі, Абхазії, Придністров”ї,
І ви, гадаю, задумаєтесь над тим, як зберегти найцінніше, що нам дане від Бога – життя. Не допустіть, щоб сьогоднішні жахіття колись повторилися.
2. Виконується пісня “П”є журавка воду”
Учень – Щоразу, коли йду до школи, то звертаю увагу на хату, на якій звили собі гніздо лелеки. І вже немає в тій хаті жінки, що пережила цю трагедію, але всі односельчани знають, що з хати тієї віє смутком.
Вчитель – Це трапилось під час Другої світової війни. Двоє хлопчаків бавилися в полі. Вони знайшли гранату, хотіли розібрати з цікавості… Їх тіла були понівечині, Коли тітці Ганні
По кусочку зібрала свого Василька, не зронивши ані сльозинки. Вдома обмила клапті тіла сина, і білою ниткою зшила все докупи. Поклала єдиного сина на ліжко, а сама впала і заснула, горе скосило бідну вдову.
Все село хоронило малого Василька, тільки матері на похороні не було, пролежала три дні, коли прокинулася, то лише окровавлене рядно нагадувало їй про єдиного сина.
З цього часу лелеки звили собі гніздо на Ганниній хаті.
Учень Жита, жита грять, жита
І пахне димом біла хата
Літа, літа мовчать літа
І плаче, плаче сива мати
Вчитель
Дивовижна краса і багатство української землі, працьовитість і благородство душ наших предків породили в ХІІ-ХІУ ст вірші – пасторалі, про гармонію природи і людини.
– А чи можливі виникнення пасторалей сьогодні ( Можливе, але це вже антипастораль і не ідилію вона оспівує, а тужно голосить піснею-плачем.
Учень читає напам”ять поезію
ПАСТОРАЛЬ
XX СТОРІЧЧЯ Як їх зносили з поля!
Набрякли від крові рядна.
Троє їх, пастушків. Павло, Сашко і Степан.
Розбирали гранату. І ніяка в житті Аріадна
вже не виведе з горя отих матерів.
А степам
будуть груди пекти ті залишені в полі гранати,
те покиддя війни на грузьких слідах череди.
Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти,
голуб’ята, анциболи, хоч не роди!
Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття.
І несли їх діди, яким не хотілося жить.
Під горою стояла вагітна, як поле, мати.
І кричала та мати:
– Хоч личко його покажіть!
Личка вже не було. Кісточками, омитими кров’ю,
осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць.
Гарні діти були. Козацького доброго крою.
Коли зносили їх, навіть сонце упало ниць.
Вечір був. І цвіли під вікнами мальви.
Попід руки держала отих матерів рідня.
А одна розродилась, і стала ушосте – мати.
А один був живий. Він умер наступного дня.
Вчитель Ви уважно слухали поезію Л. Костенко
– Яке враження справив на вас вірш (вразив мене до глибини душі своєю гіркотою і болем)
– Чи переживає природа цю трагедію, у якому рядку.
– Яку картину ви уявляєте ( серед мирного дня, мирний час, страждання і трагкдія, антитеза, протиставлення вжиті Л. Костенко, щоб глибше показати біль і горе матері.)
– Які слова не зрозумілі.
( Аріана –
Агронавти)
– Назвіть вражаючої сили вислови
– Яка основна думка вірша (Кому потрібні війни, та їх криваві наслідки)
3. Виразне читання поезії учнями.
Ви молоде покоління, вам жити творити в 21 ст, Нам тримати мир і спокій Давайте вдаватися до заповідей Божих, а саме не вбий! Це вам прийдеться колись знищити усю зброю і переробити її на користь людям
Вчитель У вас в руках свічечки, давайте запалимо їх за тих кого немає на світі, кому давно вже відсіяли зорі на небі. ( Звучить пісня Петриненка “Господи помилуй нам”).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)