КНИГИ В ЧЕРВОНІЙ ПАЛІТУРЦІ – МАРИНА ЦВЄТАЄВА
РОЗДІЛ ІV СИЛА ТВОРЧОЇ УЯВИ
МАРИНА ЦВЄТАЄВА
КНИГИ В ЧЕРВОНІЙ ПАЛІТУРЦІ
Історія створення
Вірш “Книги в червоній палітурці” написаний приблизно в період 1908-1910 pp. У той час М. Цвєтаєва почала готувати до друку свою першу книжку – “Вечірній альбом”. Твір увійшов до розділу “Дитинство”. Молода авторка відчувала, що ЇЇ дитинство відходить у минуле, попереду на неї чекало велике доросле життя. У подальшу путь вона взяла із собою незабутні враження та спогади про твори мистецтва (музики й літератури), які полюбила
Книги в красном переплете
Из рая детского житья
Вы мне привет прощальный шлете,
Неизменившие друзья
В потертом, красном переплете.
Чуть легкий выучен урок,
Бегу тот час же к вам, бывало,
– Уж поздно! – Мама, десять строк!.. –
Но, к счастью, мама забивала.
Дрожат на люстрах огоньки…
Как хорошо за книгой дома!
Под Грига, Шумана, Кюи
Я узнавала судьбы Тома.
Темнеет, в воздухе свежо…
Том в счастье с Бэкки полон веры.
Вот с факелом Индеец Джо
Блуждает в сумраке пещеры…
Кладбище… Вещий крик совы…
(Мне страшно!) Вот летит
Приемыш чопорной вдовы,
Как Диоген1, живущий в бочке.
Светлее солнца тронный зал,
Над стройным мальчиком – корона…
Вдруг – нищий! Боже! Он сказал:
“Позвольте, я наследник трона!”
Ушел во тьму, кто в ней возник.
Британии печальпы судьбы…
– О, почему средь красных книг
Опять за лампой не уснуть бы?
О золотые Бремена,
Где взор смелей и сердце чище!
О золотые имена:
Гекк Финн, Том Сойер, Принц и Нищий2!
Книги в червоній палітурці
Із раю, де я ще дитя,
Мені шлете свої привіти,
Одвічні друзі на життя,
В червону палітурку вшиті.
Лишень я вивчу свій урок,
Тоді, бува, до вас біжу я,
– Вже пізно! – Мамо, ще рядок!..
Вона ж, на щастя, не слідкує.
У люстрі вогник миготить…
Із книгою так добре вдома!
Під Гріга, Шумана, Кюї
Я пізнавала долю Тома.
Вечірня сутінь, свіжість, щем…
Том разом з Беккі щиро вірить.
Ось Індіанець Джо з вогнем
В печері темній зло сновидить…
І цвинтар… Віщий гук сови…
(Як страшно!) Мчить через купини
Приймак бундючної вдови,
Як Діоген, схиливши спину.
Ясний, як сонце, тронний зал,
Над хлопчиком струнким – корона…
О Боже! Злидар!.. Він сказав:
“Я нині спадкоємець трону!”
Хто з темряви – той в ній і зник.
Британії печальні долі…
– Чому ж серед червоних книг
Заснути знов не маю волі?
О золота ця сторона,
Де погляд вільний, в серці вирій!
О золоті ці імена:
Гек Фінн, Том Сойєр, Принц і Злидар!
(Переклад Богдана Сторохи)
1 Діоген – давньогрецький філософ, який за легендою жив у діжці.
2 Принц і злидар – герої повісті Марка Твена “Принц і злидар” – схожі один на одного англійський принц Едуард Тюдор і маленький жебрак Том Кенті, які ля велінням долі помінялися своїми ролями; потрапивши в незвичне середовище, кожен із них відкрив для себе важливі істини.
Література і мистецтво
У вірші М. Цвєтаєвої згадуються імена великих композиторів XIX ст. – Едварда Гріга (Норвегія)” Роберта Шумана (Німеччина), Цезаря Кюї (Росія). Композиторів об’єднує те, що в їхніх творах знаходили втілення народні образи, казкові сюжети, природа рідного краю. їхня музика сповнена світла і радості, у ній немає тривоги Й напруження. Марині Цвєтаєвій дуже подобалася мелодія Е. Гріга -“Ранковий настрій”. Ви можете її прослухати за допомогою Інтернету.
Робота з текстом
1. З якими почуттями героїня вірша згадує про своє дитинство?
2. У яких кольорах авторка змальовує минулі роки? Що, на вашу думку, можуть означати ці кольори?
3. Якими вам видалися стосунки матері й доньки, домашня атмосфера у вірші?
4. Назвіть літературні твори, їх авторів і персонажів, що згадуються у вірші М. Цвєтаєвої.
5. Назвіть імена та прізвища композиторів, що згадуються у творі. Чому саме вони, на вашу думку, були близькими серцю героїні вірша?
6. Які епізоди з книжки “Пригоди Тома Сойєра” ви впізнали у вірші М. Цвєтаєвої?
7. Визначте в тексті слова, речення, засоби пунктуації, які вказують на сильні емоції, переживання героїні.
Знайдіть в українському перекладі епітети та метафори. Порівняйте їх із текстом оригіналу.
Для обговорення
1. Чому авторка назвала книжки друзями героїні вірша?
2. Чи має значення колір палітурки (саме червона, а не чорна, не зелена чи іншого кольору)?
Краса слова
У віршах, як і в прозових творах, є свої герої й героїні. Як правило” вони не мають імен. Автор віршів веде душевну розмову з читачем, використовуючи слово “Я”-, але це не означає, що він (або вона) пише тільки про себе. У поетичному творі розкриваються почуття, настрої, думки, які близькі й іншим людям. Хоча автор і використовує “Я”, але має на увазі не тільки себе особисто, а й те, що може бути важливим як для його часу, так і для багатьох поколінь, у тому числі для нас із вами.
У вірші М. Цвєтаєвої “Книги в червоній палітурці” героїня трохи схожа на саму письменницю. Бона щира, відверта, любить музику й художню літературу, а ще – сумує за своєю матір ю, рідним домом, де їй було тепло й затишно. Однак героїня твору є втіленням не тільки особи самої авторки, а й рис багатьох людей, які люблять читати, слухати музику “фантазувати” мріяти (тобто і нас із вами).
У поезіях теж є сюжет, але він відрізняється від сюжету прозових творів. У віршах зображуються події не стільки зовнішнього, скільки внутрішнього життя – плин настроїв, почуттів, думок, образів. Юна героїня разом з улюбленими персонажами переживає їхні випробування й почуття. Хвилювання юної героїні передають незавершені речення, оклики, запитання, вставні конструкції, позначені дужками. Найбільш напруженим моментом вірша (своєрідною психологічною кульмінацією) є запитання, яке залишається без відповіді: “Чому ж серед червоних книг / Заснути знов не маю волі?” (рос. “О, почему средь краєных книг / Опять за лампой не уснуть бы?”). У цих рядках звучить ціла гама почуттів – і любов до читання, і туга за дитинством і рідною домівкою, і глибока печаль від неможливості повернення в минуле.
Проте героїня вірша назавжди зберігає у своїй душі “золоті* спогади й імена улюблених літературних персонажів – Тома Сойєра” Гека Фінна, принца і злидаря. У фіналі (розв’язці або кінцівці) вірша не випадково названі персонажі Марка Твена, письменника, який навчив дітей сміятися, радіти життю, бути собою. Це свідчить про те, що вічні цінності літератури героїня вірша бере в подальше життя.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)